5 стадій прийняття неминучого, втрати та кардинальних змін

Життя кожної людини так чи інакше пов’язане із втратами. Ми міняємо коло спілкування, проходимо через розлучення, звикаємо до діагнозів, переїжджаємо, переживаємо смерть близьких. Попри те, що люди можуть по-різному реагувати на важкі події, вони відчувають схожі емоції. Психологи, які вивчають процес горювання, виділили універсальні 5 стадій прийняття неминучого.

5 чи 7 стадій прийняття?

Розділення складного процесу на стадії – це спроба його спростити. Науковцям необхідна така класифікація, щоб вивчати феномен втрати та розробляти протоколи психологічної допомоги.

Широкої популярності набула теорія про 5 стадій прийняття горя. Це модель, яку в 1969 році запропонувала психологиня Елізабет Кюблер-Росс.

5 стадій прийняття втрати близької людини або звістки про смертельну хворобу:

1. Заперечення.
2. Гнів.
3. Торг.
4. Депресія.
5. Прийняття.

Однак сучасні вчені запевняють, що насправді стадій набагато більше. Вони називають різні цифри: хтось говорить про 3 ключові стадії, інші розширюють спектр до 12 стадій. Також сумніву піддається їх лінійність. Насправді людина може проживати етапи в різному порядку. Деякі стадії можуть повторюватись, інші проходять непомітно або взагалі відсутні.

Під час вивчення феномену горя народилась теорія про 7 стадій прийняття неминучого. Вона є розширеною версією першої теорії та дозволяє більш розгорнуто пояснити, що саме відчуває людина після тяжкої втрати.

5 стадій прийняття горя

Наразі спеціалісти, які працюють з горем, використовують теорію про 5 стадій прийняття як опорну базу. Однак вони завжди беруть до уваги життєві обставини конкретної людини та особливості її сприйняття.

Серйозної перевірки теорія зазнала у 2000-х роках. Науковці Єльського університету провели масштабне дослідження. Вони опитали понад 200 людей, які зазнали втрати коханої людини з природних причин (хвороба, вік). Опитування відбувалось через 6, 11 та 19 місяців після смерті. Виявилось, що люди у стані скорботи демонструють дуже складну поведінку. Науковці прийшли до висновку, що теорія про 5 стадій дещо обмежує можливості вивчення феномену горя.

Пізніше був досліджений процес горювання через насильницьку смерть близьких, а також стан літніх людей, які наразі переживають втрату. Всі ці випадки показали, що емоції та переживання людей дуже відрізняються. Горювання проходить за певними етапами, але їхня послідовність інша. Також відрізняється інтенсивність окремих емоцій. Наприклад, близько 45% людей похилого віку не відчувають сильної туги після смерті партнера. До того ж 10% літніх людей відчували певне полегшення. Вони швидше адаптувались до нових умов свого життя та впорались зі смутком.

Описуючи конкретні етапи прийняття втрати, психологи допомагають певній кількості своїх клієнтів віднайти надію на полегшення. Однак інші люди можуть відчути, що їм нав’язують нехарактерні для них емоції. Якщо їхній стан не вписується у теорію про 5 стадій, вони можуть відчути вину, сором або розчарування.

Заперечення

Коли людина дізнається про втрату когось із близьких, про тяжку хворобу або завершення стосунків, перш за все вона поринає в шоковий стан.

Усвідомити страшну правду буває надто важко, тож психіка може застосувати захисний механізм. Заперечення – це перший етап, з якого починається теорія про 5 стадій прийняття. В такому стані людина може відмовлятись повірити у те, що сталось. Дехто може розуміти факт втрати, однак не усвідомлювати його до кінця. Життя таких людей часто триває за звичним сценарієм, наче нічного не сталось. Вони можуть приймати важливі рішення щодо лікування або організації похорону, досить спокійно реагують на співчуття, які висловлюють їм інші.

Стадія заперечення триває доти, доки обсяг горя не набере критичної маси. Інтенсивні емоції можна відкласти, але їх неможливо придушити назавжди. Тому рано чи пізно людина стикається із необхідністю подивитись в обличчя своєму горю.

Як проявляється стадія заперечення:

• вона просто засмутилась, завтра ми помиримось (розлучення);
• керівник звільнив мене під впливом емоцій, він передумає (звільнення);
• він от-от зайде до кімнати або подзвонить (смерть близької людини);
• результати аналізів неправильні, це відбувається не зі мною (невиліковна хвороба).

На даній стадії людина може стикнутись із бажанням ізолюватись від суспільства. Також в неї можуть траплятись випадки дисоціації – відчуття, наче події відбуваються не з нею, а вона дивиться на своє життя зі сторони.

Гнів

У списку 5 стадій прийняття на другому місці стоїть стадія гніву. Однак в реальному житті етапи можуть проходити в іншому порядку.

Якщо заперечення допомагає захистити психіку людини від надмірно сильних емоцій, то гнів маскує всі ці відчуття. Щоб не відчувати скорботу, печаль і тугу, людина демонструє злість, агресію та лють. На даному етапі людина може вступати в стан афекту, коли її переживання виходять з-під контролю. Наприклад, вона може звинувачувати лікарів у недбалості або влаштувати гучний скандал партнеру, який вирішив закінчити стосунки.

Насправді гнів може бути спрямований навіть на людину, яка померла. Інколи він направляється на неживі предмети, тоді людина має бажання щось розбити, вчинити гармидер або побити кулаком стіну. У людей, які мають внутрішню заборону на демонстрацію гніву, ця емоція може ховатись за відчуттям образи або гіркоти.

Як виглядає стадія люті:

• я ненавиджу його. Він пошкодує, що пішов від мене (розлучення);
• той проєкт нічого не вартий, сподіваюсь, він прогорить (звільнення);
• йому варто було б пройти обстеження, коли я казала. Так він би прожив довше (смерть близької людини);
• як це могло статись? Чому бог дозволив цьому трапитись? (звістка про смертельну хворобу).

Якщо вчасно не відслідкувати свої емоції, то можна застрягнути на стадії гніву. Згодом він стане менш інтенсивним, але все одно буде руйнувати людину зсередини. Ось чому етапи прийняття неминучого варто проходити під наглядом кваліфікованого психолога.

Торг

У теорії про 5 стадій прийняття втрати особливе місце відведене для стадії торгу. Людина, яка стикнулась із горем, може почати прокручувати у голові думки про альтернативний сценарій розвитку подій.

Всі етапи проживання втрати, і торг у тому числі повинні захистити психіку від надмірного навантаження. Фактично, людина намагається відкласти у часі усвідомлення незворотності того, що сталось. Торг допомагає відчути певний контроль над ситуацією. Це актуально для тих, хто почуває себе винним, вразливим та безпорадним. Уявляючи, що події могли б розгортатись інакше, людина підсвідомо бажає вплинути на результат. Релігійні люди можуть намагатись укласти угоду з богом, обіцяючи щось в обмін на зцілення або полегшення страждань.

Приклади того, як може виглядати стадія торгу:

• якби я тоді поїхав із нею у поїздку, вона б не пішла від мене (розлучення);
• мені потрібно було брати роботу додому, тоді б керівник побачив, як я стараюсь (звільнення);
• якби я її підвезла, то вона б не потрапила в аварію (смерть близької людини);
• потрібно було звернутись до іншого лікаря, можливо, він би її вилікував (смертельний діагноз).

Це досить небезпечний етап, людина може застрягнути у циклічних думках. Тоді їй буде важко пройти всі 5 стадій прийняття, вона страждатиме через важкі емоції та гнітючі відчуття.

Депресія

У порівнянні із попередніми стадіями етап депресії може здатись досить тихим і спокійним. Проходячи через етапи прийняття неминучого, людина рано чи пізно починає проживати свої емоції. Це дуже важливий процес, в ході якого тяжкі події перестають бути тригерами. Спогади інтегруються у свідомість у вигляді досвіду.

На даному етапі туга за померлим чоловіком, жінкою або іншою близькою людиною може супроводжуватись самоізоляцією, відчуттям туману в голові, погіршенням когнітивних функцій, розгубленістю. Людина також може помітити, що постійно втомлена. Навіть, якщо не виконувала важкої роботи.

Депресія як етап проживання втрати:

• навіщо взагалі щось робити, це нікому не потрібно (розлучення);
• я не знаю, як мені жити далі (звільнення);
• без неї моє життя втратило сенс, нічого не хочеться (смерть близької людини);
• тепер в моєму житті не буде ніякої радості (смертельний діагноз).

Щоб стадія депресії пройшла від початку до кінця, може знадобитись різна кількість часу. Поведінка людини може викликати занепокоєння у рідних. Якщо є можливість, варто заручитися допомогою психолога, а декому може знадобитися консультація психіатра та рецепт на фармацевтичні препарати.

Прийняття

Люди, які змогли пройти всі 5 стадій прийняття, все одно відчувають сум і тугу. Однак ці емоції не поглинають усю її увагу та не заважають працювати, навчатись і жити. Досягнення фінальної стадії означає, що досвід було успішно інтегровано в пам’ять. Людина може безпечно згадувати про сумну подію або кохану людину. Вона сумує, але не занурюється у гнів чи депресію, не відчуває флешбеків. Також вона усвідомлює, що її життя змінилось назавжди. Тобто, розуміє, що так, як було раніше, вже не буде.

Як може відчуватись стадія прийняття:

• зрештою, це рішення пішло на користь нам обом (розлучення);
• тепер я можу спробувати себе у новому напрямі кар’єри (звільнення);
• ми прожили багато щасливих років, я завжди буду їх пам’ятати (смерть близької людини);
• я продуктивно використаю час, який у мене залишився (смертельний діагноз).

Деякі психологи вказують орієнтовні терміни для кожного етапу. Однак більшість спеціалістів вважають такий підхід неетичним. Кожна людина переживає втрату у своєму темпі, тож не варто її підганяти або затримувати настання наступної стадії.

7 стадій прийняття

Модель проживання втрати може включати різну кількість стадій. Один із найпопулярніших варіантів містить 7 етапів.

7 стадій прийняття горя:

1. Шок і заперечення.
2. Біль та провина.
3. Гнів і торг.
4. Депресія.
5. Висхідний поворот.
6. Переоцінка та робота над собою.
7. Прийняття та надія.

Працюючи з цією теорією, спеціалісти також не прив’язуються до конкретного порядку стадій. Вони використовують етапи як орієнтир, знаходячи індивідуальний підхід до кожної конкретної людини.

7 стадій прийняття більш повно охоплюють процес горювання. Ця модель включає етап висхідного повороту – час, коли людина відходить від експресивних та руйнівних емоцій і частіше залишається у спокійному стані.

Даючи поради для тих, хто переживає горе, психологи уникають чітких рекомендацій. Це пов’язано із тим, що втрата – це надзвичайно особисте відчуття. Стадії прийняття неминучого можуть повторюватись, проходити дуже швидко або навпаки, затримуватись на місяці. Щоб підтримати конкретну людину, потрібно дуже добре знати обставини її ситуації та особливості її власного характеру. Загальна рекомендація зазвичай стосується соціалізації. Не можна допускати, щоб людина у горі залишалась сама на довгий час.

Джерела: www.cruse.org.uk, www.healthline.com