Зміст
Аортальні вади серця — це патології клапанного апарату серця, що пов’язані з порушенням функціонування аортального клапана. Ці вади призводять до неправильного кровотоку між лівим шлуночком і аортою, що може спричинити перевантаження серця, порушення кровообігу та розвиток серцевої недостатності. Якщо не виявити порушення вчасно, захворювання може призвести до серйозних ускладнень або навіть летального результату.
У цій статті ми розглянемо, які бувають аортальні вади серця, чим вони небезпечні, як проявляються, діагностуються та лікуються, а також як можна запобігти їх розвитку.
Що таке аортальні вади серця
Аортальний клапан розташований між лівим шлуночком і аортою, основною артерією, яка транспортує кров до всіх органів. У нормі клапан відкривається в момент скорочення шлуночка та закривається в діастолу, запобігаючи зворотному струму крові.
Аортальні вади серця — це структурні порушення або функціональні збої цього клапана, які класифікуються на два основні типи:
- Аортальний стеноз — звуження просвіту клапана, що ускладнює відтік крові з серця.
- Аортальна регургітація (недостатність) — неповне закриття клапана, внаслідок чого кров повертається в лівий шлуночок.
Обидва стани можуть зустрічатися окремо або разом (комбіновані вади), що значно ускладнює клінічну картину та потребує комплексного підходу до лікування.
Причини виникнення аортальних вад
До розвитку аортальних вад можуть призвести як вроджені, так і набуті чинники. Серед найпоширеніших причин:
- Вроджені аномалії (наприклад, двостулковий аортальний клапан).
- Ревматизм — хронічне запалення сполучної тканини після стрептококової інфекції.
- Інфекційний ендокардит — бактеріальне ураження внутрішньої оболонки серця.
- Атеросклероз та кальциноз — вікові зміни, що знижують еластичність та рухливість стулок.
- Травми грудної клітки, операції на серці.
- Захворювання сполучної тканини, зокрема синдром Марфана.
- Гіпертонічна хвороба, що сприяє дилатації аортального кільця.
У більшості випадків аортальні вади серця прогресують поступово, тому своєчасне виявлення та лікування — запорука довготривалого життя без ускладнень.
Симптоми аортальних вад серця
На початкових стадіях симптоми можуть бути відсутні або дуже невиражені, особливо при помірному стенозі або недостатності клапана. У міру прогресування захворювання виникають характерні прояви:
- Задишка, спершу при фізичному навантаженні, згодом у спокої.
- Біль у грудях (ангіна пекторіс) через порушення коронарного кровообігу.
- Запаморочення, непритомність, особливо при зміні положення тіла або навантаженні.
- Серцебиття, перебої в ритмі.
- Набряки кінцівок, збільшення печінки — ознаки серцевої недостатності.
- Пульсуючі відчуття в голові або шиї — типові для тяжкої регургітації.
Симптоми можуть проявлятись повільно, тому варто уважно стежити за будь-якими змінами в самопочутті, особливо в осіб із підвищеним ризиком.
Діагностика аортальних вад
Щоб підтвердити наявність аортальних вад серця, необхідно пройти комплексне кардіологічне обстеження:
1. Ехокардіографія (УЗД серця)
Основний метод виявлення вад клапанів. Дає змогу побачити будову клапана, ступінь стенозу або регургітації, оцінити функцію шлуночків.
2. Кольорове доплерівське картування
Дозволяє візуалізувати напрям і обсяг зворотного кровотоку.
3. Електрокардіограма (ЕКГ)
Допомагає визначити гіпертрофію лівого шлуночка або порушення ритму.
4. Рентген грудної клітки
Показує зміни в розмірах серця, стан легеневої тканини.
5. Коронарографія
Проводиться перед хірургічним втручанням для оцінки стану коронарних артерій.
У деяких випадках додатково застосовують магнітно-резонансну томографію (МРТ) або КТ-ангіографію.
Методи лікування аортальних вад серця
Тактика лікування залежить від виду вади, її тяжкості, наявності симптомів та загального стану пацієнта.
1. Медикаментозна терапія
Застосовується при легких або помірних формах вад для полегшення симптомів:
- Інгібітори АПФ / сартани — зменшують навантаження на серце;
- Бета-блокатори — знижують частоту серцевих скорочень;
- Сечогінні препарати — усувають прояви застою;
- Антикоагулянти — у разі супутніх порушень ритму.
Проте ліки не усувають саму анатомічну проблему — у більшості випадків пацієнтам із тяжкими вадами потрібне оперативне втручання.
2. Хірургічне лікування
● Протезування аортального клапана (SAVR)
Відкрита операція, при якій клапан замінюється на механічний або біологічний. Золотий стандарт лікування при важких вадах.
● Малоінвазивне протезування (TAVI)
Сучасна альтернатива відкритій хірургії для пацієнтів із високим хірургічним ризиком. Встановлення клапана через стегнову артерію без відкриття грудної клітки.
● Пластика клапана
У деяких випадках можлива реконструкція власного клапана (особливо у молодих пацієнтів).
Хірургічне лікування аортальних вад серця суттєво покращує виживаність і якість життя.
Реабілітація та профілактика
Після операції необхідна повноцінна реабілітація:
- прийом призначених препаратів (особливо антикоагулянтів при механічних клапанах);
- контроль тиску, ЧСС, рівня холестерину;
- фізіотерапія, лікувальна фізкультура;
- дієта з низьким вмістом солі й насичених жирів;
- відмова від куріння та алкоголю;
- регулярні контрольні УЗД серця.
Профілактика охоплює:
- своєчасне лікування інфекцій (особливо горла);
- контроль артеріального тиску;
- уникнення важких фізичних навантажень без медичного дозволу;
- профілактика ревматизму у дитячому віці.
Аортальні вади серця — складне, але діагностоване й ефективно лікуване захворювання. Завдяки сучасній медицині пацієнти з такими вадами мають шанс на повноцінне життя, особливо за умов раннього виявлення та професійної медичної підтримки. Якщо ви помітили симптоми, не відкладайте візит до кардіолога — раннє втручання рятує життя.
