Кишкові інфекції зазвичай асоціюються з відомими збудниками, наприклад сальмонелами чи ротавірусами. Проте в практиці лікарів трапляються менш поширені мікроорганізми, які викликають доволі серйозні симптоми — це так звані рідкісні кишкові інфекції. Їх складно діагностувати традиційними методами, тому хвороба може тривалий час залишатися нерозпізнаною, а стан пацієнта — погіршуватися. Вчасне виявлення таких інфекцій дозволяє призначити цілеспрямоване лікування й уникнути ускладнень. Для цього проводяться специфічні аналізи. Більше подробиць про один з таких, який проводиться у лабораторії Ескулаб, можна дізнатись за посиланням https://esculab.com/iyersynioz_yersinia_enterocolitica_yakisne_vyznachennya_metodom_plr_ka_5494.
До рідкісних кишкових інфекцій належать захворювання, спричинені умовно-патогенними або маловивченими збудниками. У групі ризику — діти, люди з ослабленим імунітетом, пацієнти після антибіотикотерапії або госпіталізації. Тому точна та швидка діагностика особливо важлива.
Найпоширеніші збудники та їхні особливості
Часто діагностують захворювання, викликані такими мікроорганізмами:
- Yersinia enterocolitica. Цей збудник може імітувати апендицит, викликаючи біль у правій нижній частині живота, підвищену температуру та запалення лімфовузлів.
- Campylobacter jejuni. Часто передається через недоварене м’ясо або забруднену воду. Може спричинити запалення товстої кишки й стати тригером для аутоімунних захворювань.
- Clostridium difficile. Зазвичай активується після прийому антибіотиків. Супроводжується сильною діареєю, лихоманкою та ризиком токсичного мегаколону.
- Shigella sonnei. Викликає дизентерію з високою температурою, болями в животі та слизово-кров’янистим стулом. Особливо небезпечна в дитячих колективах.
- Aeromonas spp. Може стати причиною діареї навіть у здорових людей, але найчастіше проявляється у пацієнтів з імунодефіцитами.
Ці інфекції не завжди мають типовий перебіг, тому можуть довго залишатися поза полем зору лікаря.
Симптоми, які мають насторожити
У разі рідкісних збудників прояви можуть бути стертими або схожими на інші хвороби, але їх все ж таки можна запідозрити:
- стійка або хвилеподібна діарея;
- підвищена температура тіла, яка тримається більше 2–3 днів без явної причини;
- біль у животі, що не зникає після дефекації або прийому спазмолітиків;
- нудота, блювання або втрата апетиту;
- домішки крові або слизу в калі;
- загальна слабкість, швидка втомлюваність, зниження маси тіла.
Якщо такі симптоми тривають довше кількох днів або мають циклічний характер, важливо пройти обстеження.
