Стоїцизм як спосіб сформувати внутрішню опору, ключові ідеї

Все більше сучасних людей відкривають для себе філософію стоїцизму та змінюють своє життя на краще. Їм вдається ліпше справлятись із буденними викликами та долати проблеми, вони змогли стати кращими батьками та значно підвищили свій професійний рівень. Попри те, що ця філософія з’явилась тисячі років тому, її ідеї досі актуальні. Стоїцизм надзвичайно практичний, його легко вивчити, засвоїти та застосовувати у повсякденному житті.

Стоїцизм: це

Стоїцизм – це філософська школа, яка з’явилась в античній Греції близько 300 років до н. е. Своєю назвою вона завдячує певному архітектурному елементу. Стоя Пойкіле – так називалась довга галерея зі стіною з однієї сторони та рядом колон з іншої. В ній відбувся перший виступ засновника вчення. Стоїцизм – це одне з видатних надбань античності. Він має таке ж значення для розвитку людства, як кінізм, епікуреїзм, скептицизм та неоплатонізм.

Цікаво, що протягом наступних століть філософія стоїцизму зазнавала деяких змін. Відомо про три відгалуження:

• античний стоїцизм;
• неостоїцизм;
• сучасний стоїцизм.

Історики відмічають, що популярність цього вчення зазвичай активується з початком масштабних змін та потрясінь. Тому не дивно, що українці також почали масово цікавитись ним. Знайти книги про стоїцизм можна у відділах non-fiction або self-help. Цю літературу рекомендують коучі особистісного розвитку, інфлюенсери та навіть психологи.

Історія стоїцизму

Філософія стоїцизму формувалась впродовж століть.

Періоди античного стоїцизму:

Стародавня (Рання) Стоя

Першою людиною, яка сформулювала та розвивала ідеї стоїцизму, був Зенон із Кітіону. Він був торговцем та разом із батьком доставляв товари до рідного міста морем. Після страшної кораблетрощі, у якій було втрачено увесь крам, Зенон доєднався до спільноти грецьких філософів та вчився заново будувати своє життя в Афінах. Він познайомився з афінськими мислителями, яких очолював Кратет. Вони сповідували кінізм. Це була одна з найбільш відомих та поширених філософських шкіл, що виросла з ідей Антисфена, учня Сократа.

Близько 300 року до н. е. Зенон став засновником власної філософської школи. Фактично, у той час він тільки заклав основи того, що ми сьогодні називаємо «стоїцизм». Це була концепція поєднання трьох ключових напрямів:

1. Логіка – дослідження теорія пізнання, вивчення поетики та граматики.
2. Фізика – формування ідей про Всесвіт і природу реальності.
3. Етика – це поняття сприймалось як кінцева мета філософії, воно охоплювало загальну теорію суспільства держави.

Філософія стоїцизму набула надзвичайного поширення. Після Зенона його ідеї розвивали послідовники та учні, які теж отримали визнання. Особливий вклад в історію стоїцизму зробив Клеанф. Він займався розвитком теорій та написав «Гімн Зевсу». Цей поетичний твір зберігся до наших днів.

Ще один видатний діяч стоїцизму – Хрісіпп, учень Клеанфа. Він працював переважно зі стоїчною логікою, удосконаливши її. Також Клеанф доклав чималих зусиль, щоб систематизувати та розвинути вчення стоїцизму. Його успіхи були настільки значущими, що історики називають його другим засновником цієї філософії. У даний період стоїцизм почав поширюватись поза Афінами.

Середній період (Середня Стоя)

Наступні роки були часом Середньої Стої, коли стоїцизм почали вивчати та розвивати римські філософи. Одним із найбільш помітних та шанованих діячів був Панетій, а також його послідовник Посідоній. Попри те, що обидва вони були греками, мислителі вели свою діяльність у Римі. Вони працювали над тим, щоб залучати до теорії стоїцизму ідеї з інших напрямів. Зокрема їм були близькі роздуми Платона та Арістотеля.

На жаль, цілісних письмових документів з того часу немає. Історики мають змогу вивчати лише цитати та окремі вцілілі фрагменти.

Римський стоїцизм (Пізня Стоя)

Третій та останній період античного стоїцизму пов’язаний з іменами відомих філософів та історичних діячів – Сенеки, Епіктету, а також Марка Аврелія. Це був час, коли стоїки визначили етику як головну самоціль філософії. Відтепер фізика та логіка вважаються допоміжними, їм стали приділяти значно менше уваги.

Впродовж цього періоду стоїчні ідеї поширились поміж різних верств населення, однак найбільш популярними стали серед освічених людей та знаті. Історики вважають, що вчення зазнало розшарування. Водночас стоїцизм – це вже не просто сухі теорії та умоглядні ідеї. Протягом Пізньої Стої філософія збагатилась морально-релігійними аспектами та особистими роздумами послідовників. Насправді те, що сьогодні вважається канонами стоїцизму, є творами історичних діячів того часу.

Стоїцизм у християнські часи

За часи Марка Аврелія ця філософія набула неймовірного поширення, однак потім її популярність поступово зменшилась. Вона була витіснена християнством та платонізмом. У Середні Віки стоїцизм відійшов на дальній план, про нього згадали лише у часи пізнього Відродження. Юст Ліпсій (нідерландський гуманіст) зміг відновити інтерес спільноти до античної філософії та навіть спробував синтезувати її з християнськими цінностями. Ця діяльність допомогла реанімувати ідеї стоїцизму, твори стоїків почали перекладати на різні мови.

На перетині століть, у кінці XX та початку XIX, філософія Зінона із Кітону знов набула популярності. Її заново дослідили та адаптували для сьогодення Массімо Пільюччі, Дональд Робертсон, Вільям Ірвін та інші. Це автори найкращих книг про стоїцизм, ми розповімо про них далі у статті.

На чому базується філософія стоїцизму

Якщо спочатку стоїчні ідеї стосувались теорії (логіки, фізики та етики), то пізніше акцент суттєво змістився на психологічні аспекти (етику). Сучасний стоїцизм – це вчення про те, як зберігати гідність у важких життєвих ситуаціях, як досягти спокою, а також, як побудувати та захистити свій добробут.

Головний плюс філософії стоїцизму полягає в тому, що її постулати можна досить легко втілити у життя. Це дуже практичне вчення, яке виховує в людях повагу до себе та до оточуючих людей. Стоїцизм допомагає зрозуміти та використовувати свої переваги, а також прийняти слабкі сторони. Послідовники теорії вважають, що справжній стоїк не може бути «філософом у кріслі». Він має вийти у світ і жити за своєю ідеологією.

Античні стоїки розділяли деякі погляди епікурейців. Зокрема, вони погоджувались із ними в тому, що першоосновою всього живого є Космос. Також їхньою ідеєю була можливість наближення до богів. Вони вважали, що можуть самі набути божественного статусу, якщо перестануть приділяти надмірну увагу богам.

Зрештою, стоїцизм – це життя у згоді з природою, тому що вона є розумною, гармонійною та божественною.

Суть стоїчної етики

Етика є головним поняттям та ключовою концепцією філософії стоїцизму. Вона вважається головною метою вчення. Інші два аспекти (фізика та логіка) закликані створити базис для етики. Фізика відповідає за природу реальності, стоїк має її знати та враховувати у своїх діях. Логіка – це нормативний фундамент для етико-правової аргументації.

Одним із найважливіших понять стоїцизму є еудаймонія – щастя, блаженство, внутрішня свобода, благополуччя. Послідовники вчення впевнені в тому, що людина має прагнути до еудаймонії як до ключової мети всього життя. Тобто, стоїцизм – це філософія, яка здатна привести людину до всеосяжного щастя. Однак еудаймонія не тотожна із метою гедонізму (тривале і гармонійне задоволення). Вона має стати результатом подолання потягу до насолод і відчуттів.

Еудаймонія досягається шляхом роботи над собою, яка включає такі дії як:

• самопізнання;
• самообмеження;
• вправи та практики;
• аскези;
• розумне ставлення до задоволення.

Фактично, стоїцизм навчає здатності звільнятись від надмірної прив’язаності до довкілля з його благами. Стоїки впевнені, що руйнування залежності від навколишнього світу є надійним шляхом до пізнання свободи. Також внутрішня свобода людини описується як радісна покірливість долі. Обставини та життєві ситуації мають значно менше значення, ніж відношення самої людини до цих подій.

Філософія стоїцизму передбачає поділ всього сущого на три базові категорії:

1. Благо – всі події та явища, які відповідають критеріям моральної довершеності. Це добро та чесноти (існує 4 чесноти стоїцизму).
2. Зло – відсутність добра, пороки (вади), порушення моральних засад, відхід від доброчесності.
3. Серединні речі – нейтральні речі, які можна використати як на благо, так і для зла. Це індиферентні явища, наприклад, хвороби, смерть, бідність, здоров’я, краса, багатство.

За стоїчними переконаннями серединні речі можна поділити на бажані та небажані. До бажаних серединних речей мають належати усі явища, які сприяють досягненню та розвитку чеснот (краса, багатство, здоров’я). Натомість небажані серединні речі навпаки, заважають та перешкоджають чеснотам (смерть, бідність, хвороби).

4 чесноти стоїцизму

Філософи сформулювали 4 чесноти стоїцизму, яких мають дотримуватись всі, хто прагне до еудаймонії:

1. Мудрість – розуміння добра, зла та серединних речей. Вміння бачити суть речей та можливість їх розрізняти.
2. Мужність – знання про те, що є страшним, а що ні. Мужність (сміливість) дає зрозуміти, від чого варто або не варто ухилятись. Ця чеснота допомагає вчиняти правильно попри страх.
3. Поміркованість – поняття про те, що варте, а що не варте пожадання. Опановуючи цю чесноту, людина отримує можливість керувати своїм потягом та бажанням володіти. Вона може розвивати дисципліну та чинити правильно навіть попри вплив пристрасті.
4. Справедливість – здатність підтримувати баланс, віддання належного кожному в будь-які ситуації. Стоїки бачили справедливість ключовою чеснотою, у якій уособлені інші три. Вони наполягали на тому, що справедливість повинна бути застосована не тільки до людей, а також до Всесвіту, богів, уявлень, ідей, намірів та спрямувань.

До списку фундаментальних засад філософії стоїцизму входить переконання у тому, що у людській природі закладена любов до інших. Люди є соціальними істотами. Тому послідовники вчення запевняли – основою права має бути справедливість до інших членів спільноти. За їхньою думкою, мудрі люди можуть самостійно розуміти необхідність дотримання природного закону. В них є внутрішній моральний компас. Однак іншим необхідні чітко сформульовані та записані закони.

Стоїцизм – це вчення про рівність. Стоїки наполягали на тому, що рівність є природним правом всіх людських істот. Для них не мав сенсу поділ людей за будь-якими ознаками. За їхніми постулатами справжня форма об’єднання – це «космополіс». Так вони назвали спільноту людей та богів, де панують єдині закони для всіх.

Щоб уникнути суперечностей, плутанини та підміни понять, стоїки розробили ієрархію суспільних обов’язків. Вони розмістили всі можливі обов’язки в житті людини за рангами:

1. Такі, що стосуються самої людини.
2. Щодо родини.
3. Щодо членів спільноти (місто).
4. Щодо співгромадян (країна).
5. Щодо людства.

Цікаво, що стоїчна етика та філософія стоїцизму загалом значно вплинула на формування західної цивілізації.

Неостоїцизм

Ідеї античного стоїцизму мали величезне значення для культури та релігії. Завдяки тому, що стоїчні теорії мали багато спільного з християнськими догмами, церква лояльно ставилась до цієї філософії. Ба більше, були релігійні діячі, які запозичили деякі терміни та концепції. Ситуація змінилась у IV ст. Замість цілісної філософської системи стоїцизм почав подаватись як прояви мудрості окремих мислителів.

Протягом наступних століть видатні науковці та діячі надихались ідеями, викладеними в античних текстах. В цьому списку Лейбніц, Кант, Гегель, Маркс.

Нова ера філософії стоїцизму почалась у кінці XVI століття та тривала протягом XVII століття, це час неостоїцизму. Представники даної течії робили спроби об’єднати християнство та стоїцизм. Найбільший вклад зробили Юст Ліпсій, Гійом дю Вер, П’єр Шаррон. Їхні ідеї справили враження на думки інших видатних європейських мислителів – Руссо, Кеведо, Бекона, Монтеск’є. Врешті, неостоїцизм був розкритикований, йому на зміну прийшов сучасний стоїцизм.

Переваги стоїцизму в контексті сьогодення

Сучасний стоїцизм – це філософія, яку обирають найрізноманітніші люди в усьому світі. Серед послідовників можна побачити як відомих діячів спорту, культури та політики, так і звичайних людей, яким довелось переживати важкі часи. Деякі постулати стоїцизму застосовують у когнітивно-поведінковій терапії.

Розглядаючи стоїцизм через призму сучасних цінностей та тенденцій, американський філософ Массимо Пільюччі, відмічає універсальність та практичність цього вчення. Говорячи про стоїцизм простими словами, він сформулював його головні переваги:

• допомога в прийнятті вірних рішень;
• контроль над гнівом та іншими сильними емоціями;
• навчання тому, як сприймати критику конструктивно;
• адекватне сприйняття смерті (своєї власної чи близьких);
• прийняття власних обмежень та навчання, як з ними жити (аутизм, інвалідизація, вікові зміни).

Стоїцизм чудово підходить тим, хто бажає зрозуміти, як прийняти те, що неможливо змінити. Також він необхідний тим, хто шукає мужність, аби змінити те, що в зоні його відповідальності. Врешті, стоїчна філософія допоможе набути мудрості, щоб відрізнити одне від іншого.

Через те, що одним із найвідоміших стоїків був Марк Аврелій, Римський імператор, ідеї стоїцизму часто використовують амбітні люди з великими планами на кар’єру або власну справу.

Варто відзначити, що стоїцизм часто піддається критиці з кількох приводів:

1. Викривлення ставлення до багатства. Засновники філософії заперечували цінність багатства та наполягали, що скромне життя є шляхом до доброчесності. Сьогодні стоїцизм часто подається як стиль життя, який допоможе досягти фінансового успіху.
2. Романтизація суїциду. В сучасному стоїцизмі ідея «благородного суїциду» часто оминається, однак вона все ж присутня у класичному вченні та може завдати шкоди.
3. Пристосування до проблем замість пошуку конструктивного рішення. Більшість ідей стоїцизму направлені на те, щоб адаптуватись до несприятливих умов середовища та змиритись із ними.

Потрапляючи до рук недобросовісних ідеологів, стоїцизм може стати небезпечним.

Книги про стоїцизм

Стоїцизм розвивався і видозмінювався протягом багатьох століть. До наших днів дійшли кілька оригінальних робіт античних авторів. 4 чесноти стоїцизму та інші ідеї вчення активно обговорюють у сучасній літературі.

«Роздуми» Марк Аврелій

Одна з найвідоміших книг про стоїцизм, вона досі залишається надзвичайно актуальною та практичною. «Роздуми» більше схожі на приватний щоденник, аніж на філософський трактат. Вони містять розмірковування видатного політичного діяча, його поради самому собі та навіть духовні практики.

«Листи стоїка» Сенека

Класичний трактат мислителя про філософські ідеї, їхню сутність та практичне втілення. Ця книга про стоїцизм здатна дати пораду щодо будь-якої життєвої ситуації. Сенека розмірковує про такі категорії як горе, багатство, влада, релігія та багато інших.

«Промови» Епіктет

Історики вважають, що дана книга з’явилась лише завдяки зусиллям одного з учнів Епіктета – Арріана. Він взявся записувати кожне слово свого наставника, коли той виголошував промови та читав лекції. Пізніше Арріан зміг використати безцінний рукопис для досягнення власного успіху. Він став політичним радником у Римі, а пізніше воєначальником та письменником.

«Стоїцизм на кожен день» Раян Голідей та Стівен Генсільман

Сучасні автори ретельно вивчили ключові засади стоїцизму. Вони сформулювали 366 фраз, у яких втілена мудрість, стійкість та мистецтво жити. За їхнім задумом читач може кожного дня відкривати для себе новий урок, розмірковувати над ним та втілювати у своє власне життя.

У цій книзі про стоїцизм наведені уривки з історичних робіт античних мислителів, описані захоплюючі приклади та історії.

«Нові стоїки» Массімо Пільюччі та Ґреґорі Лопес

Завдяки колаборації відомого філософа, викладача, письменника Массімо Пільюччі та стоїка, світського буддиста-практика Ґреґорі Лопес ми можемо прочитати по-справжньому унікальний твір. Ця книга стала сучасним переосмисленням класичних постулатів стоїцизму. Вона допоможе розібратись у тому, що таке стоїцизм та як його можна застосувати у побуті.

Автори пропонують читачеві покроковий план з 52-х розділів (по одному на кожен тиждень року), який здатен кардинально змінити життя. Книга розділена на частини, тож читач може попрацювати над 3 дисциплінами: дисципліною бажання, дії та згоди.

Як стати стоїком

Пояснюючи стоїцизм простими словами, можна виділити 9 основних постулатів. Люди, які прагнуть впровадити цю філософію у своє життя, можуть поступово, по черзі засвоювати постулати один за одним.

Дихотомія контролю

Для кожного стоїка дуже важливо уміти визначати зони відповідальності. Існують певні речі, які він може контролювати, а значить, змінити. Інші обставини та ситуації не входять в його сферу відповідальності, він не владний над ними. Розуміючи цю правду життя, можна стати значно спокійнішим, мудрішим та врівноваженішим. Щоб навчитись розрізняти різні види подій, можна застосувати письмові практики (щоденник) та практикуватись у саморефлексії.

Наприклад, немає сенсу кричати на представника авіакомпанії, якщо рейс затримується. Це ніяк не змінить ситуацію. Натомість варто попіклуватись про те, що піддається контролю – знайти комфортне місце для очікування, запастись смаколиками, завантажити улюблений подкаст тощо.

Вести щоденник

Всі видатні представники стоїцизму регулярно вели записи. Вони записували свої думки й роздуми у щоденники та навчали своїх послідовників такої ж практики.

Найкращий час для заповнення щоденника – це вечір, адже можна згадати всі важливі події дня та виписати свої ідеї та думки щодо них. Важливо, щоб записи були чесними. Немає сенсу прикрашати їх, брехати або писати напівправду. Це не посприяє особистісному зростанню, а лише заплутає людину.

Стоїцизм – це не просто концепт або набір ідей, це щоденна праця над собою та розмірена рутина.

Практикувати нещастя

Сенека, який був радником Нерона і дуже заможною людиною, радив час від часу практикувати бідність. Він запевняв, що це корисна вправа, адже допомагає зовсім по-новому подивитись на свої статки та досягнення. Він пропонував упродовж кількох днів на місяць переодягатись у простий одяг та вийти зі свого затишного привітного дому у бідний район міста.

При цьому він не рекомендував тримати в голові думки про бідність постійно. Однак готовність до нещастя допомагає зняти напругу, позбутись тривоги та страху втрати. В сучасній психології така вправа називається «декатастрофізація».

Зміна погляду

У класичному стоїцизмі була вправа під назвою «Перевернути перешкоду догори дном». Вона передбачала зміну погляду на певну проблему та пошук нових можливостей, які та відкривала. Стойки вважали, що ознакою душевного стоїцизму є здатність знаходити виклики, уроки та чесноти навіть у найважчих життєвих випробуваннях. Для стоїка кожна перешкода – це можливість.

Пам’ятати про ефемерність буття

Стоїцизм вчить не надавати надмірного значення речам, які не відповідають головним цінностям людини. Концентруючи надлишкову увагу на задоволенні, ірраціональних та нездорових прагненнях, бажанні влади, власних емоціях (таких як гнів), людина витрачає свою енергію на тимчасові речі.

Стоїки вважали, що варто приділяти час та увагу лише справді важливим явищам – щирій радості, ентузіазму, цікавості. Найвища цінність у стоїчній філософії полягає в тому, щоб залишатись хорошою людиною, зберігати свою людяність та робити правильні речі тут і зараз.

Погляд згори або «погляд Платона»

Ця вправа закликає людину поглянути на своє життя в цілому та на його окремі ситуації з уявної висоти (або зі сторони). Такий погляд дозволяє змінити думку або побачити непомічені раніше обставини.

Головна перевага цієї техніки – дріб’язкові сварки та образи виглядають незначущими, це надає людині відчуття смиренності.

Пам’ятати про смертність (Memento Mori)

Жодна істота на землі не може жити вічно, однак люди часто забувають про це. Стоїки радять періодично нагадувати собі, що життя може закінчитись у будь-яку хвилину. Це дає наснагу бути щирим, відвертим, жити та чинити правильно вже зараз, не очікуючи сприятливого моменту.

Готуватись до втрат

Цей постулат стоїцизму називається Premeditatio malorum – завчасні роздуми про зло. Стоїки наполягали на тому, що не можна надмірно прив’язуватись до будь-чого. Речі, регалії, стосунки – все це можу зникнути вмить. Щоб насолодитись кожною хвилиною благополуччя, не нехтувати ним, потрібно пам’ятати про його тимчасовість. Також постійна готовність до втрати допоможе стійко пережити цю втрату, коли вона станеться в реальності. Ще одна перевага – можливість продумати різні варіації своїх дій.

Довіра до всесвіту (Amor fati)

Назва постулату Amor fati перекладається як «любов до долі». Стоїки впевнені, що ознакою душевного стоїцизму є здатність приймати свою долю разом з усіма подарунками, які вона приготувала. На життєвому шляху важливо все – як щастя, так і невдачі. Марк Аврелій у своїх «Роздумах» писав про свою власну історію досягнень: «Палаючий вогонь створює полум’я та яскравість з усього, що в нього кидають».

Стоїцизм здатен загартувати характер та виховати дисципліну. Він допомагає віднайти себе, сприяє самореалізації та саморозвитку. Засвоївши ідеї цієї філософської школи, людина зможе побудувати якісні стосунки, просунутись кар’єрними сходами або досягти успіху в іншій діяльності.

Джерела: dailystoic.com, www.holstee.com, orionphilosophy.com