Що таке параноя, симптоми стану та як боротися

Турбуватися про свою безпеку – це нормально. Тим паче в сучасних українських реаліях. Однак, коли людина стає занадто підозрілою, не може розслабитись і постійно відчуває загрозу, існує імовірність розвитку параної. Варто зазначити, що параноя – це клінічний діагноз. Не можна самостійно зробити висновок про її наявність або відсутність. Що іще потрібно знати про цей розлад, розповідаємо далі у статті.

Що таке параноя

Параноя – це психічний розлад хронічного характеру, який супроводжується постійними нав’язливими думками та впливає на зміну поведінки людини. Люди з параноєю переконані у тому, що вони перебувають у небезпеці. Вони відчувають загрозу від інших людей, підозрюють оточуючих у недобрих намірах, впевнені в існуванні певної змови проти себе. Люди з параноєю можуть вбачати небезпеку всюди або ж тільки у певних місцях або сферах життя.

Параноя значно ускладнює життя самої людини та її близьких. Цей стан може призвести до того, що параноїк почне уникати місць, які здаються йому небезпечними. Також він стикається із проблемами у комунікації, адже оточуючі не можуть збагнути логіки його складних концепцій та теорій змов.

Додаткову небезпеку для здоров’я людини становить підвищений рівень тривоги. Це може проявлятись у порушенні роботи серцево-судинної системи, погіршенні когнітивних функцій та в інших психосоматичних проявах.

Параноя – це психічний розлад, його має діагностувати лише психіатр за переліком певних ознак і симптомів. Зазвичай люди з параноєю довгий час лишаються не діагностованими, оскільки помітна деградація відбувається тільки на кінцевих стадіях. Їхні ідеї можуть здаватись досить адекватними та вірними, якщо не знати, що вони ґрунтуються на хибних засадах. Більшості людей з параноєю вдається підтримувати економічну та соціальну діяльність. Вони досить адаптивні. Тільки деякі випадки параної супроводжуються вираженою антисоціальною поведінкою. В такому разі потрібна госпіталізація.

Параноя та виправдана підозра: різниця

Вивчаючи, що таке параноя, можна помітити один ключовий фактор – у свідомості людини закріплюється конкретна аксіома, яка не потребує доказів, уточнень або обґрунтувань. Людина повністю вірить у свою теорію, не піддаючи її сумнівам та не шукаючи підтверджень. Поступово вона опиняється під владою ідеї про те, що існує небезпека від іншої людини або організації (конкретної компанії, держустанови, спецслужб). Людині здається, що проти неї існує змова. Вона впевнена, що скоро план буде втілено в життя, їй заподіють шкоду – завдадуть фізичних пошкоджень, викрадуть, знущатимуться тощо.

Людина з параноєю постійно знаходить підкріплення своїх параноїдальних думок у діях об’єкта, до якого прикута його увага. Вона може припинити спілкуватись із «підозрюваним», але переконує оточуючих у злісних намірах цієї особи.

Параноя відрізняється від обґрунтованих підозр відсутністю реального підґрунтя. Наприклад, переживання людини про свою безпеку будуть виправданими, якщо вона опинилась сама у відлюдькуватому місці в темний час доби. Ще один приклад адекватного остраху – побоювання щодо пограбування, якщо вже відомо про випадки крадіжок в конкретному районі.

Параноя та тривожність

Параноя – це стан, який дуже тісно пов’язаний із тривогою. Вона може бути спричинена тривожними думками. Водночас вже існуюча параноя призводить до підвищення рівня тривоги. Тобто, ці явища взаємозалежні.

Відчувати тривогу нормально для будь-якої людини, особливо у критичні моменти життя (втрата роботи, розрив стосунків). Тривога може з’являтись тоді, коли людина перебуває у натовпі або має зробити публічний виступ. Деякі люди мають особливий вид соціальної тривоги. Вони настільки переймаються тим, що про них можуть подумати інші, що уникають спілкування та можуть обмежувати географію своїх переміщень. Наприклад, вони не ходять на вечірки, бо думають, що всі будуть дивуватись, чому вона знову прийшла без пари. Такі думки можуть мати нав’язливий характер, але це не параноя.

Тривожні думки легко відрізнити від параноїдальних. Параноя – це сліпа віра у свої переконання, навіть, якщо факти доводять зворотне.

Зазвичай люди з параноєю не усвідомлюють свій стан. Якщо людина переживає, що в неї може бути параноя, то швидше за все, це лише тривога. Коли відчуття тривожності стає надто сильним, триває довгий час або супроводжується панічними атаками, варто звернутись до лікаря. Це може бути тривожний розлад.

Види параної

У сучасній медицині параноя ділиться на три види:

1. Параноїдний розлад особистості – відносно легкий тип параної. Зазвичай люди, які його мають, здатні повноцінно функціонувати, виконувати роботу, будувати стосунки. Розлад проявляється у загальній недовірі до світу.
2. Маячний (параноїдний) розлад – наявність у людини помилкового переконання, яке набуває статусу домінуючого марення. Людина з таким видом параної може демонструвати неадекватну поведінку стосовно певного аспекту свого життя. Однак в усіх інших сферах вона не проявляє ознак психічного захворювання. Наприклад, людина може бути впевнена, що за нею хтось слідкує та шпигує з наміром завдати шкоди. Також параноїк може бути впевнений у тому, що перебуває в стосунках із кимось відомим. Ще один поширений варіант маячних думок – впевненість у наявності невиліковної хвороби.
3. Параноїдна шизофренія. Найважчий тип захворювання, який супроводжується нереалістичними мареннями, галюцинаціями, порушеним сприйняттям дійсності (людина може вірити в те, що хтось транслює їй накази по радіо). Вона не розуміє, за якими правилами функціонує світ, дуже погано справляється із побутовими справами та буденною роботою.

Види параної розрізняються за інтенсивністю симптомів та цілим спектром нюансів. Тільки лікар з фаховою освітою може визначити, чи є в людини параноя, та до якого виду вона відноситься.

Вірогідні причини параної досі точно не встановлені. Науковці схиляються до думки, що це результат впливу цілого комплексу факторів:

• спадковість;
• особливості будови мозку;
• вживання психоактивних речовин;
• надмірний рівень стресу;
• психологічна травма (насилля, знущання, віктимізація);
• низький соціально-економічний статус людини;
• соціальна ізоляція;
• нестача сну і хронічна втома.

Ще одним вагомим фактором впливу стає хвороба Альцгеймера та інші форми деменції.

Симптоми параної

Параноя може проявлятись по-різному. Це залежить від багатьох факторів, зокрема, від індивідуальних характеристик особистості.

Прояви параної:

• неможливість довіряти іншій людині;
• одержимість думками про вірність та надійність близьких людей;
• надмірна підозріливість відносно намірів оточуючих;
• параноїк припускає, що люди говорять погані речі про нього за його спиною;
• відчуття використаності;
• постійні образи, проблеми з тим, щоб пробачити;
• неможливість адекватно приймати критику;
• агресивність, ворожість, постійна захисна позиція;
• віра в те, що світ небезпечний та загрозливий;
• щира віра у необґрунтовані теорії змови.

Розуміючи, що таке параноя та як вона проявляється, можна зробити попередній висновок. Однак ніхто не має права називати людину параноїком лише за наявності кількох перерахованих вище симптомів. Діагноз ставить лише лікар.

Встановлення діагнозу та лікування параної

Початок та розвиток параної може проходити майже непомітно для оточуючих та самої людини. І неї з’являється надцінна ідея або кілька ідей, пов’язаних із подіями та обставинами життя. Посилення симптомів може бути викликане змінами гормонального фону (вагітність, клімакс, пубертат, прийом гормональних ліків, відновлення після хірургічних операцій). Розлад розвивається поступово, з кожним наступним етапом стан людини погіршується, а симптоми стають дедалі більше вираженими.

Стадії параної

Лікування параної має індивідуальний характер, лікар має встановити тип розладу та його стадію.

Також він має оцінити ступінь тяжкості за наступними критеріями:

• чи вірить людина параноїдальним думкам;
• наскільки часто вона має такі думки;
• чи викликають параноїдальні думки у неї страждання;
• наскільки ці думки заважають її звичайному життю.

Цікаво, що багато хто з людей протягом життя стикається із доциклічною параноєю. В них з’являються характерні думки, але зберігається здатність мислити логічно та раціонально.

Загалом діагностика повинна включати ретельне вивчення історії хвороби, обстеження та здачу аналізів, оцінку симптомів, проведення психологічних тестів, виключення інших варіантів. Перш ніж розпочинати лікування параної, необхідно упевнитись, що симптоми не вказують на інший розлад або захворювання.

Як позбутися параної

Неможливо дати однозначну відповідь на запитання «Як позбутися параної?» Кожен випадок має розглядатись в індивідуальному порядку. Медики кажуть, що чим раніше виявляються ознаки параної, тим вищою є ефективність лікування.

Лікування може включати:

1. Медикаменти – психіатр може призначити засоби для зниження рівня тривоги або антипсихотичні препарати. Щоправда, люди з параноєю часто відмовляються від пігулок, тому що вважають їх шкідливими для себе.
2. Психотерапія – індивідуальна або групова терапія допомагає більш усвідомлено ставитись до власних думок, піддавати їх сумнівам, шукати докази та обґрунтування. Можуть використовуватись різні методики, в тому числі когнітивно-поведінкова терапія.
3. Техніки релаксації – дихальні вправи, розслаблення м’язів, медитації мають значний вплив на загальне самопочуття людини. Вони зменшують тривожність, допомагають соціалізуватись.
4. Госпіталізація – застосовується лише у важких випадках, коли є загроза того, що людина нашкодить собі чи іншим.

Якщо ви думаєте, що у вас самих або у когось із близьких людей може бути параноя, не зволікайте, звертайтесь по допомогу. Не варто самотужки збирати інформацію про те, як позбутися параної. Це психічний розлад, який здатен погіршити якість вашого життя, а в крайніх випадках може становити небезпеку життю і здоров’ю.

Джерела: www.webmd.com, www.betterhealth.vic.gov.au, my.clevelandclinic.org