А що, як жарти про «заїсти проблему» – це не жарти? Мільйони людей в усьому світі страждають від нездорових стосунків з їжею. Розлад харчової поведінки має безліч облич, однак всі вони об’єднані однією спільною рисою – незадоволення власним відображенням у дзеркалі. Людина може пасивно недолюблювати свою фігуру або активно намагатись її змінити. В окремих випадках нелюбов до «зайвих» кілограмів стає справжньою ненавистю до себе.
Розлад харчової поведінки: це
Розлад харчової поведінки – це хвороба, точніше, ціла група розладів, яка пов’язана з надмірним або недостатнім споживанням їжі. Один із головних симптомів розладу – виражена стурбованість людини зовнішнім виглядом свого тіла (надмірною або занадто малою вагою, формою тіла та окремих його частин). Розлад харчової поведінки належить до категорії психічних розладів. Саме думки людини впливають на те, як вона ставиться до їжі. Це означає, що вилікувати його можна тільки за допомогою психотерапії.
Насправді лікування таких розладів має бути комплексним. Залежно від того, як вони протікають, та наскільки далеко все зайшло, використовують комбінацію з когнітивної поведінкової терапії, спеціальних медикаментів та інших методів лікування.
Симптоми РХП розрізняються залежно від культурного середовища, в якому живе людина, а також від виду розладу та багатьох інших чинників.
Варто розуміти, що розлад харчової поведінки є надзвичайно небезпечним. Статистика вказує на те, що РХП має найбільший рівень смертності серед інших психічних розладів.
Причини появи РХП
Розлад харчової поведінки – це захворювання, яке не обирає людей за статтю, віком чи гендером. РХП вражає жінок та чоловіків, дітей та людей похилого віку, тих, хто має виражені ознаки ожиріння, а також тих, хто відповідає законам конвенційної краси. Щоправда, жінки в 10 разів частіше страждають на анорексію та булімію, ніж чоловіки. Це є пов’язано із такими культурними явищами як об’єктивація жінок та гендерні стереотипи.
РХП часто є прямим наслідком популяризації культури худоби, яка транслюється через ЗМІ, фігурує в рекламі та медіа. В зоні ризику знаходяться люди, які зазнали сексуального насильства та жорстокого поводження, займаються хореографією, легкою атлетикою, гімнастикою або залучені до публічної діяльності.
Загалом, причини появи розладу харчової поведінки досі не встановлені. Науковці схиляються до думки, що важливу роль відіграє комбінація факторів та генетична схильність.
Можливі причини РХП:
- спадкова схильність (наявність депресії та інших ментальних проблем у сімейному анамнезі);
- особливості фізіології конкретної людини (тип нервової системи, гормональний фон, хронічні захворювання);
- особистісні риси (схильність до тривожності, депресії, обсесивно-компульсивного розладу, перфекціонізму);
- характер батьківсько-дитячих стосунків у ранньому дитинстві;
- наявність соціального тиску з боку батьків, учителів, однолітків, суспільства.
Встановлено, що існує кореляція між захворюванням на діабет 1-го типу та РХП. Приблизно 25% жінок з діабетом 1-го типу спостерігають у себе симптоми розладу харчової поведінки.
Також є взаємозв’язок між РХП і великими змінами у житті, такими як переїзд в інше місто, розлучення, втрата близької людини, переведення в нову школу тощо. Очевидно, що надзвичайно сильним стресом для кожного українця є війна. Вона може стати поштовхом до виникнення проблем з харчовою поведінкою.
Одна з головних причин появи розладу харчової поведінки полягає в тому, що людина намагається взяти під контроль хоч якусь сферу свого життя. Якщо в особистих стосунках або трудовій діяльності людина відчуває нестабільність або небезпеку, вона може компенсувати це, контролюючи кількість своєї їжі – наприклад, обмежує кількість будь-яким доступним способом (голодує або вдається до очищення шлунку після прийому їжі). Ця ж причина спрацьовує у випадках з переїданням. Відчуваючи безпомічність у важливих сферах свого життя, людина може давати собі волю на кухні. Щоб подолати розлад харчової поведінки назавжди, потрібно розуміти цю особливість. Правильно сплановане лікування включає пошук здорових способів впоратись із важкими емоціями та почуттями.
Розлад харчової поведінки: симптоми
Перш за все, варто зазначити, що зовнішній вигляд людини не може бути підставою для висновків про наявність або відсутність РХП. Цей розлад може вражати будь-кого, незалежно від ваги, ступеню привабливості та конфігурації тіла. Розлад харчової поведінки з’являється через те, як людина ставиться до їжі, що вона про неї думає.
Симптоми РХП можуть бути прихованими, їх часто маскують під дієту або просто ретельно тримають у секреті. Помітити їх можливо, якщо проявляти уважність та чуйність до своїх близьких.
Основні симптоми розладу харчової поведінки:
- Різка зміна настрою, помітні перепади.
- Постійна втома, низький рівень енергії, чутливість до холоду.
- Запаморочення та втрата свідомості.
- Погіршення стану волосся – випадіння, втрата блиску, ламкість, вповільнення росту бороди у чоловіків.
- Різка зміна ваги в будь-яку сторону (збільшення або зменшення).
- Інтенсивне потовиділення без явних причин.
- Зниження статевого потягу.
- Порушення розвитку, якщо мова йде про розлад у дітей та підлітків.
- Синдром полікістозних яєчників у жінок (ендокринний розлад, може бути пов’язаний з переїданням та булімією).
- Авітаміноз.
- Погіршення стану шкіри (акне, блідість).
- Аменорея.
- Проблеми з роботою шлунково-кишкового тракту (закрепи, діарея).
- Карієс та втрата зубів (через постійний контакт зі шлунковим соком під час блювання).
Якщо людина страждає на РХП, в неї може змінитися поведінка. Наприклад, вона перестає їсти з усіма разом, віддає перевагу вечері наодинці. Також вона може відлучатись у туалет одразу після прийому їжі, ховати їжу або викидати її. Як і багато інших психічних розладів, РХП штовхає людину до самотності. Вона перестає підтримувати зв’язки з друзями, рідше виходить з дому, відмовляється від соціальних заходів. Навіть якщо раніше любила їх.
Ще один красномовний симптом розладу харчової поведінки – надмірна увага до всього, що пов’язано з їжею. Людина ретельно рахує калорії, панічно боїться набрати вагу, постійно знаходиться в стані «треба схуднути», прагне зменшити вагу за будь-яку ціну, виснажує себе фізичними вправами, має безліч ритуалів, пов’язаних із їжею.
Маючи розлад харчової поведінки, людина може самостійно розробити систему поділу їжі на «корисну» та «шкідливу». Вживаючи продукти та страви, які вважає нездоровими, вона відчуває сором та провину.
Через ненависть до свого тіла людина може відчувати огиду, дивлячись у дзеркало. Також дуже частим симптомом є постійне вимірювання параметрів тіла (ваги або об’ємів у сантиметрах). Людина перестає купувати новий одяг, очікуючи, поки її вага зменшиться. Вона відмовляє собі у дозвіллі та приємних речах, доки не схудне (подорожі, знайомства, стосунки).
Симптоми компульсивного переїдання
Вказані вище прояви РХП стосуються в основному анорексії та булімії. Це розлади, за яких люди намагаються зменшити кількість їжі, що потрапляє в організм.
Однак зовсім інші симптоми має компульсивне переїдання:
- неможливість зупинитися під час їжі, людина продовжує їсти навіть, коли не відчуває голоду;
- відчуття сорому за свою поведінку, провина через неспроможність зупинитися;
- можлива надмірна вага, але не обов’язково;
- короткочасне захоплення дієтами, яке закінчується зривами та новим випадком переїдання;
- бажання «заїдати» дискомфорт (потяг до їжі в моменти тривоги, сильних переживань);
- використання їжі як нагороди, заохочення, засобу від нудьги;
- крадіжка їжі, переховування, складання в незвичних місцях.
З боку фізіології симптомами є печія, порушення роботи шлунково-кишкового тракту, погіршення стану шкіри, різкі коливання ваги, перепади настрою.
Види розладів харчової поведінки
Найбільшого поширення набули 3 види РХП: нервова анорексія, нервова булімія та компульсивне переїдання.
Нервова анорексія
Один із найнебезпечніших розладів харчової поведінки – це нервова (невротична) анорексія. Хвороба призводить до того, що людина перестає відчувати голод та знижує споживання їжі до критичних показників. Її маса тіла зменшується, доки не починають відмовляти внутрішні органи.
Розрізняють:
- Перший тип – добровільне обмеження себе в їжі без додаткових засобів.
- Другий тип – зменшення кількості їжі у своєму раціоні, а також використання різних способів для її видалення зі шлунку. Людина може вживати проносні засоби або штучно викликати блювання.
Частіше за все нервова анорексія починається в підлітковому віці, коли зовнішність стає надзвичайно важливою для людини. Деякі підлітки можуть ідентифікувати себе лише через зовнішній вигляд, тому надають йому першочергового значення. Найменше відхилення від соціально прийнятної норми вважається катастрофічним. Орієнтиром може бути селебріті або найбільш популярний підліток у спільноті.
Експерти відзначають, що чим раніше починається лікування розладів харчової поведінки, тим більш ефективним воно буде. Це значить, що необхідно максимально уважно ставитись до близьких людей, відмічати зміни у їхній поведінці та своєчасно звертатись по допомогу.
Етапи формуванняя нервової анорексії
Нервова анорексія проходить у кілька етапів. На початку людина експериментує з дієтами та намагається зменшити вагу свого тіла, відмовляючись від надто калорійної їжі. Згодом вона привчає себе сприймати будь-яку їжу, як ворога. Таке переконання допомагає людині дотримуватись запланованих обмежень. Дуже часто нервова анорексія супроводжується виснажливими тренуваннями та постійною фізичною активністю. Таким чином людина намагається спалити «зайві» калорії.
Врешті решт схуднення може призвести до серйозних гормональних змін, сильної зміни зовнішнього вигляду, хвороб. У людей з таким видом РХП зменшуються м’язи, помітно випинаються кістки, про них можуть казати «живий скелет». Через авітаміноз у дівчат збивається менструальний цикл, потім менструації повністю зникають. Людина постійно відчуває холод, як захисну реакцію організм може відростити волосяний покрив на тілі. Волосся на голові сильно випадає.
Лікування розладів харчової поведінки починається з усвідомлення самої проблеми. Однак люди з нервовою анорексією часто не бачать нічого проблематичного у своєму стані. Вони відмовляються від лікування та не бажають вживати достатньо їжі. На кінцевій стадії стається дистрофія внутрішніх органів, зниження пульсу та артеріального тиску, серцева недостатність.
Існує кореляція між захворюванням на нервову анорексію та депресією. Також дослідження показали, що велике значення має спадковість. Деякі люди більш вразливі до тиску з боку соціуму, що підвищує ризик появи харчових розладів.
Світова статистика говорить про те, що кожні 62 хвилини одна людина помирає через наслідки РХП. Кожна 5 смерть є результатом суїциду. На нервову анорексію хворіють близько 1% всіх жінок на планеті.
Нервова булімія
Нервова булімія така ж небезпечна, як нервова анорексія. Вона частіше вражає жінок, однак трапляються випадки захворювання чоловіків, які переймаються своєю вагою. У зоні ризику знаходяться молоді люди у підлітковому віці.
Цей розлад харчової поведінки характеризується сеансами об’їдання (коли людина не може проконтролювати кількість з’їденого) та наступними спробами звільнити організм від їжі. Намагаючись уникнути наслідків переїдання, людина може використовувати проносні та сечогінні засоби, викликати в себе блювоту, виснажувати себе фізичними вправами. Першопричиною нервової булімії є посилений голод та відсутність відчуття насиченості.
Статистика каже, що нервова булімія зустрічається частіше, ніж нервова анорексія. Щоправда, її важче ідентифікувати, адже вона не залишає видимих змін у зовнішності. Булімія може тривати роками, завдаючи шкоди здоров’ю та самопочуттю людини.
Причини нервової булімії:
- розлади центральної нервової системи;
- психічні захворювання;
- підвищений вміст інсуліну в крові.
Існує припущення, що нервова булімія частіше виникає у дітей із забезпечених сімей, де батьки мають багато очікувань від дітей та схильні до надмірного контролю.
Булімія виникає частково через те, що процес поїдання їжі допомагає людині знижувати рівень стресу. Річ у тому, що під час їжі людина отримує задоволення, позитивні емоції від смаку та запаху страви. Також синтезуються гормони ендорфіни. Згодом це стає звичкою і їжа сприймається, як єдина річ, що може принести полегшення у важкій ситуації. Відчуття задоволення та насолода від смаку страв з часом зникають, тому людина починає концентруватись на обсягах з’їденого. Вона намагається збільшити час прийому їжі та її кількість.
Через те, що збивається механізм формування апетиту, виникає залежність. Людина може відчувати голод навіть тоді, коли щойно поїла.
Щоб подолати розлад харчової поведінки даного виду, потрібно багато часу та наполегливості. Зазвичай одного курсу лікування недостатньо через високий ризик рецидиву.
Компульсивне переїдання
Про компульсивне переїдання на нашому сайті є окрема стаття з детальним описом симптомів, причин та наслідків. Тут наведемо лише основну інформацію. Цей психічний розлад відносно нещодавно був доданий у перелік Міжнародної класифікації хвороб як один із видів розладів харчової поведінки. Він проявляється тим, що людина регулярно споживає надто велику кількість їжі, однак не може припинити це робити.
При компульсивному переїданні людина відчуває необхідність їсти навіть, якщо не голодна. Ключова ознака розладу – почуття провини та сорому після чергового епізоду переїдання. Цей вид РХП діагностують, коли епізоди переїдання трапляються щонайменше раз на тиждень протягом трьох місяців.
Прагнучи подолати розлад харчової поведінки, науковці ретельно вивчають всі його види, проводять дослідження, розробляють стратегії та протоколи лікування. Вони з’ясували, що люди, яким діагностовано компульсивне переїдання, часто мають підвищену чутливість до дофаміну. Це нейромедіатор, який генерує почуття задоволення. Це значить, що причини компульсивного переїдання можуть бути біологічними.
Наслідки даного виду РХП проявляються у збільшенні маси тіла (але не обов’язково), появі діабету 2 типу, порушеннях сну, підвищенні ризику появи раку. Також люди, які страждають від компульсивного переїдання, часто мають супутні розлади: тривожність та страх, депресію, біполярний розлад, залежність (від алкоголю, тютюну чи наркотичних речовин).
Як розпізнати розлад харчової поведінки
В пункті про симптоми РХП ми описали можливі прояви різних розладів. Щоб їх помітити, варто бути уважними до своїх близьких. Розлади харчової поведінки часто ґрунтуються на відчутті тотального токсичного сорому. Це значить, що образливі слова, токсичні коментарі та жарти про надмірну вагу або необхідність схуднення можуть посилити розлад. Спілкуючись із людьми, варто дотримуватись правил ненасильницької комунікації, бути толерантним та поважати спосіб життя інших.
Ранніми симптомами РХП зазвичай стає зміна ваги, надмірна увага до їжі та поява ритуалів, пов’язаних із її вживанням. Часто люди з РХП відмовляються їсти на виду в інших або ж одразу після прийому їжі ідуть в туалет, щоб очистити шлунок. Оскільки розлад харчової поведінки – це психологічна проблема, він супроводжується погіршенням настрою, пригніченим станом, зміною звичок та способу життя.
В Міжнародній класифікації хвороб розлади харчової поведінки мають коди від F50 до F59, всього 10 позицій.
Міжнародна спільнота відзначає День боротьби з розладами харчової поведінки 2 червня. Цей захід призначений для підвищення загальної обізнаності про існування проблеми. Розголос може запобігти виникненню нових випадків захворювання та є необхідним для надання кваліфікованої допомоги тим, хто вже постраждав від РХП. Часто люди, які мають один із видів розладу харчової поведінки, не усвідомлюють цього або ретельно приховують всі прояви.
Розлад харчової поведінки у дітей
Зазвичай РХП трапляється з підлітками або дорослими людьми. Однак розлад харчової поведінки у дітей також не рідкість, це підтверджують дослідження американських вчених. Йдеться про дітей віком до 12 років.
Ризик появи розладу підвищується, якщо хтось у сім’ї страждає від анорексії, булімії чи компульсивного переїдання. Також це може трапитись з дитиною, що має хронічну хворобу, наприклад, діабет. Як і у дорослих людей, дитячий РХП корелює з ментальними проблемами – підвищеною тривожністю, депресією, посттравматичним стресовим розладом (через військові дії або з інших причин).
Розлад харчової поведінки у дітей проявляється в тому, що дитина не відчуває інтересу до їжі, не сприймає продукти з певною структурою чи консистенцією, відмовляється від улюблених раніше страв.
Піка – це один із видів РХП, за якого дитина їсть нехарчові речовини (волосся, пісок, бруд, мило).
Нервова анорексія у дітей має такі ж прояви, як у дорослих. Діти занадто переймаються своєю вагою, вважають її надмірною, навіть якщо іншим людям вони здаються слабкими та хворобливими. Діти з таким РХП відмовляються від їжі або ж спішать виблювати її, також вони можуть намагатись витратити набрані калорії за допомогою фізичної активності. Це дуже небезпечний стан, адже він загрожує порушеннями розвитку. Авітаміноз та недостатня кількість калорій можуть призвести до незворотних процесів.
Дуже важливо виявити розлад харчової поведінки у дітей на ранніх стадіях. Для цього потрібно дослухатись до слів дитини, проявляти увагу до її харчових звичок та поведінки
Ранні симптоми:
- біль у животі;
- істерики;
- відраза до певних продуктів або їжі загалом;
- надмірні випорожнення;
- нудота і блювання;
- стурбованість своїм тілом;
- ховання їжі.
Якщо РХП отримав розвиток, то дитина може перестати рости, почне втрачати волосся, її вага буде зменшуватись. З часом можуть початись проблеми з травленням, затримка статевого розвитку.
Терапія РХП у дітей завжди має бути комплексною, до неї необхідно залучати батьків (опікунів, інших близьких дитині дорослих).
Як подолати РХП
Щоб позбутися розладу харчової поведінки та відновити здорові стосунки з їжею, потрібно звернутись до кваліфікованих спеціалістів. Перш за все, має бути сформульований діагноз. Для цього людина має здати основні аналізи та пройти медичний огляд.
Варто зазначити, що примусове лікування приносить набагато менші результати, ніж добровільне. Тому першим кроком іноді буває звернення до психолога. Багатьом людям з РХП добре допомагає когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Вона направлена саме на зміну поведінкових стратегій та патернів, а також допомагає виявити когнітивні викривлення мислення. З важкими стадіями РХП можна працювати за допомогою схема-терапії.
Експерти наголошують на важливості залучення всієї сім’ї у процес лікування розладів харчової поведінки. Сімейна терапія має велике значення, адже звички часто формуються під впливом батьківських настанов.
Інколи людям з РХП показаний прийом медичних препаратів, таких як антидепресанти. Їх має призначати тільки психіатр, тому варто проконсультуватись із цим спеціалістом також. Сучасні антидепресанти нового покоління допомагають змінити нейрофізіологічні процеси в мозку, тому людині простіше прийняти допомогу та проходити лікування.
Розлад харчової поведінки можна подолати лише шляхом поступових змін та наполегливої праці над собою. Багатьом людям допомагають письмові практики, ведення щоденників та трекерів звичок, розробка індивідуальних планів харчування та співпраця з нутриціологами.
