Зміст
Перебування у суспільстві є надзвичайно важливим для кожної людини. Навіть найзатятішим інтровертам і соціофобам необхідне спілкування. Соціалізація починається з раннього дитинства і триває все життя.
Що таке соціалізація
Соціалізація – це комплексне явище, яке містить в собі здобуття, засвоєння та активне відтворення соціально-культурного досвіду. Соціалізована людина володіє знаннями про традиції, норми моралі та звичаї тієї спільноти, де вона живе. Вона може поділяти або не поділяти суспільні цінності, однак має демонструвати толерантність до тих людей у групі, які відрізняються від неї.
Соціалізація входить до списку ключових соціальних процесів, вона гарантує збереження прав і свобод людини, яка входить до складу спільноти. Цікаво, що соціалізація особистості передбачає два, здавалось би, протилежні процеси – адаптацію та відособлення. Тобто, людина пристосовується до умов перебування у конкретній громаді, але разом із тим краще пізнає саму себе. Вона розкриває власну індивідуальність і підкреслює унікальність характеру.
Психологи наголошують на тому, що соціалізація – це один із найважливіших процесів, які формують особистість. Спостерігаючи за взаємодією інших, людина може зрозуміти, яке місце в суспільстві хотіла б займати. В неї з’являються певні мрії та бажання, патерни поведінки, цілі, навички, уміння та здібності.
Ще одна особливість соціалізації – це процес, який не може бути абсолютно тотальним та передбачуваним. Люди, які опановують нову культуру (молодь та емігранти) засвоюють головні правила та настанови громади. Однак вони роблять це вибірково, пропускаючи інформацію через призму власного сприйняття. Це призводить до передачі культури та менталітету від покоління до покоління, але в водночас може свідчити про розвиток суспільства.
В процесі соціалізації важливу роль відіграють агенти та інститути соціалізації. Агентами соціалізації є люди, які забезпечують соціалізацію особистості за допомогою виховання, дружнього спілкування або ієрархічних відносин. Інститути соціалізації – це організації, які здійснюють процес соціалізації або суттєво на нього впливають.
Чому соціалізація важлива
Значення соціалізації як явища можна розглядати з різних поглядів:
Функціоналізм
Це концепція соціології, яка стверджує, що окремі соціальні інститути мають вирішальний вплив на суспільний порядок. Згідно з постулатами цієї теорії, людей потрібно з самого дитинства навчати правильно виконувати їхні соціальні ролі. Правильно проведена соціалізація стає гарантом суспільного порядку, стабільності та згуртованості членів громади. Під соціальними інститутами мається на увазі такі конструкти як сім’я, школа, держава, ЗМІ, медіа.
З функціоналістичного погляду соціалізовані люди стають ефективними «гвинтиками» групи. В результаті, у суспільстві функціонують закони та правила, воно еволюціонує та розвивається.
Даний підхід зазнає потужної критики, адже функціоналізм передбачає закріплення за людиною досить чіткої соціальної ролі. Противники цієї концепції звинувачують її у відсутності гнучкості. Вони запевняють, що в таких умовах створюються надто ригідні стереотипи, які ведуть до соціальної нерівності, дисбалансу влади та диспропорцій всередині громади.
Теорія конфлікту
Цей напрям соціології говорить про наступне – соціалізація особистості є інструментом, завдяки якому можновладці зберігають своє привілейоване становище. Такі переконання характерні для соціологів із марксистськими та неомарксистськими поглядами. Вони зосереджуються на тій несправедливості, яку викликає примусова соціалізація. Мова йде про те, що люди сприймають поточний хід речей як норму та не сумніваються у доречності традицій, правил і законів. Вони беззаперечно приймають расову, класову та гендерну нерівність.
Теоретики теорії конфлікту наводять у приклад систему шкільної освіти, де інформація подається категорично та однобоко. Вони говорять про те, що разом з нейтральними академічними знаннями діти засвоюють капіталістичні цінності (невідворотність конкуренції, нормальність класової нерівності). Також яскравим прикладом є релігійні громади, консервативні сім’ї, медіа з тематичним контентом.
В такому контексті соціалізація – це один з інструментів підтримки статусу-кво та підкріплення соціальної нерівності. При цьому вона все ще залишається гарантом суспільного порядку і стабільності.
Символічний інтеракціонізм
В рамках даної теорії науковці вивчають процеси соціалізації, які відбуваються між людьми на побутовому рівні. Особливу цікавість у них викликають символи, закодовані у мові та культурних явищах.
Прихильники символічного інтеракціонізму вважають, що людей не можна вважати пасивними, позбавленими волі (як це роблять функціоналісти та послідовники теорії конфлікту). Вони переконані в тому, що люди не просто автоматично засвоюють нав’язані їм суспільні норми, а здатні їх осмислювати, критикувати, змінювати, інтерпретувати. Тобто, індивід має вибір, він може погодитись із суспільними цінностями або оскаржити їх. Крім цього, згідно із засадами цієї теорії механізми соціалізації впливають на формування самооцінки кожної людини (концепція «дзеркальне Я»).
Приклади соціалізації
Пояснюючи, що таке соціалізація, більшість науковців наводять у приклад сім’ю або школу. Однак існує безліч інших факторів, які впливають на цей процес. Соціалізація людини здійснюється під час спілкування з однолітками та колегами, в результаті перегляду фільмів та серіалів, в процесі подорожування та в багатьох інших ситуаціях.
Механізми соціалізації
Механізми соціалізації можна побачити в наступних прикладах:
- Сім’я. Батьки та найближчі родичі навчають дитину говорити, привчають до етикету за столом, розповідають про правила поведінки у громадських місцях. Все це рання соціалізація.
- Заклади освіти. Школа, коледж, ВНЗ стають місцем, де людина опановує ключові суспільні цінності. В цих місцях вона має можливість навчитись співпраці, розвинути дисципліну і повагу до авторитету, тренує пунктуальність.
- Однолітки, друзі. У спільноті підлітків механізми соціалізації стають дуже помітними. Молодь адаптує свою мову і стиль одягу таким чином, щоб вписатись у конкретну групу.
- Культурна спадщина. Спільне святкування та відзначання важливих дат також є прикладом соціалізації. Такі моменти допомагають людям згуртуватись і відчути себе серед «своїх».
- Релігія. Люди, які належать до певної конфесії, засвоюють нові для себе цінності та світогляд, беруть на себе зобов’язання виконувати ряд ритуалів та дотримуватись традицій. Це дозволяє їм увійти до релігійної спільноти.
- Робоче місце. Долучаючись до нового колективу, людина вивчає нові правила та норми, вона змушена дотримуватись корпоративної культури. Також їй потрібно знайти спільну мову із колегами та керівництвом.
- ЗМІ, медіа, розважальний контент. Перегляд новин, постів та сторіз у соцмережах, кіно, мультфільмів та серіалів має потужний вплив на процес соціалізації особистості. Всі ці канали транслюють зразки поведінки та рольові моделі. Вони формують та закріплюють суспільні норми та цінності. Також медіа має значний вплив на те, як людина сприймає реальність.
- Держава. Живучи в конкретній країні, людина зобов’язується дотримуватись її законів та суспільних правил. Наявність таких законів соціалізує людей. Таким чином держава пояснює, як мають поводити себе її громадяни та гості.
- Спорт. У більшості видів спорту є чіткі та визначені правила. Всі гравці мають їх вивчити та дотримуватись. Це і є соціалізація, адже люди набувають навичок командної роботи, дисципліни, чесної гри.
Прикладом гендерної соціалізації є виховування дитини згідно з загальними стереотипними правилами. В рамках такої соціалізації дівчаток одягають у сукні, дарують ляльок, пропонують ходити до танцювального класу. Натомість хлопчикам підбирають у подарунок машинки або конструктор, навчають єдиноборств або футболу.
Мета соціалізації
Вивченням того, що таке соціалізація, займаються науковці, які працюють в галузі філософії, психології, соціології, історії, етнографії, педагогіки та навіть теології. Цей процес має важливий вплив на суспільство загалом. Також він необхідний для розвитку кожної людини, що входить до складу громади.
Головна задача соціалізації полягає в тому, щоб людина зрозуміла правила спілкування між учасниками певної групи. Вона опановує інформацію про цінності, моральні норми та правила поведінки, вчить мову та невербальні сигнали. Також соціалізація – це здатність контролювати свої пориви та імпульси. Наприклад, дітей навчають ділитись іграшками та не брати чужі речі. Тобто соціалізація стає інструментом запобігання неприйнятної поведінки. Засвоївши ці правила з дитинства, людина дотримується їх уже в дорослому віці. Вона вміє працювати в команді, не вчиняє злочинні дії, не завдає шкоди іншим людям та тваринам.
Можна визначити 3 функції соціалізації особистості:
- Навчання контролю над емоціями та імпульсами.
- Розподіл соціальних ролей, підготовка людей до їх виконання.
- Створення та збереження спільних цінностей.
Врешті не можна відкидати ще одну задачу, яку виконує соціалізація – розвиток свідомості та усвідомленості.
Типи соціалізації
Науковці виділяють два основні типи соціалізації: первинну та вторинну.
Первинна також має назву неформальної. Вона відбувається в сім’ях та інших групах, куди людина потрапляє в дитячому віці. В ході первинної соціалізації відбувається засвоєння базових навичок та зразків поведінки, необхідних для спілкування з оточуючими та налагодження дружніх стосунків.
Вторинна соціалізація особистості проходить на більш пізніх етапах дорослішання людини, коли вона починає знайомитись із людьми поза межами своєї родини. До даного типу соціалізації належать також ЗМІ та медіа.
Ці два типи можна розглядати як етапи соціалізації, адже частіше за все вони слідують один за одним.
Розвиваюча соціалізація
Навчання – важлива частина життя кожної людини. Щоб отримати нові навички та вміння, необхідно отримувати нову інформацію (теорія) та приділити увагу практиці. Коли людина змінюється внаслідок навчання, це значить, що відбулась розвиваюча соціалізація. Зокрема це стосується особистісного розвитку людини, коли вона розвиває нові hard skills і soft skills, стає більш усвідомленою та комунікабельною.
Такий механізм соціалізації запускається в дитинстві та триває протягом всього життя людини.
Випереджаюча соціалізація
Це явище виникає в тих випадках, коли людині потрібно заздалегідь підготуватись до визначної соціальної події. Випереджаюча соціалізація допомагає швидше «увійти в стрій», а іноді є гарантією безпеки та добробуту.
Такий механізм соціалізації вмикається тоді, коли людина планує перейти на нову роботу або переїхати в іншу країну. Очевидно, що їй необхідно зібрати інформацію про дрескод і корпоративну етику на новому робочому місці. Перед переїздом важливо ознайомитись із мовою, дізнатись про культурні традиції та звичаї.
Диференціальна соціалізація
Такий тип передбачає відмінності у порядку дій для людей із різних прошарків суспільства. Яскравим прикладом є гендерна соціалізація. Однак диференціація може відбуватись за будь-якими ознаками – віком, расою, статтю, досвідом роботи тощо.
Зворотна соціалізація
Цей тип також називають «десоціалізація», тому що він буквально означає зворотний процес. Десоціалізація трапляється, якщо людина втрачає певну соціальну позицію, наприклад, звільняється з керівної посади або розлучається. В такому разі в неї змінюється коло спілкування, а в декого воно значно звужується. Зворотна соціалізація – це процес пристосування людини до нових умов.
Відновна соціалізація
Друга назва даного типу – ресоціалізація. Через цей процес проходить людина, яка має заново набувати втрачених навичок, відновлювати забуті знання, адаптуватись до суспільства, з якого була виключена на деякий час. Агентами соціалізації в таких випадках стають носії мови та культури, близькі друзі або члени групи психологічної підтримки.
Організаційна соціалізація
Так називають процес соціалізації при зміні місця роботи або переходу на нову посаду в межах своєї компанії. Тобто, людина має опанувати нові навички, щоб органічно вписатись у рамки очікувань на новому робочому місці. Цікаво, що організаційну соціалізацію можна використовувати для покращення свого статусу та репутації в компанії. Якщо людина обирає шлях особистісного зростання, то агентом соціалізації може бути коуч або наставник.
Примусова соціалізація
Даний тип соціалізації здійснюється з використанням насильства, погроз або маніпуляцій. Це можна спостерігати в тих ситуаціях, коли людині неодмінно потрібно адаптуватись до умов середовища, щоб вижити. Наприклад, якщо людину силоміць вивезли до іншої країни, або вона опинилась у середовищі з чужими для неї цінностями (радикальна релігійність, консерватизм, гомофобія тощо).
Агенти соціалізації: це
Агентом соціалізації називають людину або спільноту, які прищеплюють іншим певні усталені правила поведінки, переконання, цінності та цілі. Мета агентів соціалізації полягає в тому, щоб людина почала відповідати запитам і очікуванням суспільства.
Першими такими агентами у житті кожного з нас є батьки або інші значущі дорослі, які виконують батьківські функції. Саме в родині діти навчаються мови та проходять перші етапи соціалізації – засвоюють правила етикету, манери, сімейні та суспільні традиції.
На наступних етапах соціалізацію здійснюють вчителі, спортивні тренери, керівники, а інколи навіть психотерапевти.
Окрім того, що агент навчає людину культурних норм та надає зразки прийнятної поведінки, він також контролює ступінь та правильність засвоєння інформації.
Етапи соціалізації
Попри те, що для кожної людини соціалізація є індивідуальним процесом, вона зазвичай проходить через кілька універсальних стадій.
Дослідження
Перший етап соціалізації пов’язаний зі збором інформації та її обробкою. На стадії дослідження людина, яка прагне увійти в нову спільноту, з’ясовує, до якої саме соціальної групи вона хотіла б належати. На даному етапі людина беззаперечно приймає та виконує всі звичаї обраної групи, навіть якщо в глибині душі їх не поділяє. Її головна мета – стати максимально схожою на інших учасників.
Соціалізація
На другому етапі відбувається власне сама соціалізація. Це значить, що людина засвоїла правила групи та пройнялась ними. Тепер вона вважає себе частиною цієї громади та повністю відповідає її цінностям.
Корекція
На перших стадіях соціалізації або навіть при підготовці до неї можуть відбуватись рольові переговори. В ході цього процесу людина домовляється із групою про те, якого внеску від неї чекають в разі вступу. Очікування можуть бути висловлені прямо або ж залишаються несформульованими та нечіткими.
Якщо людина вступає у спільноту і залишається незадоволеною своїм становищем, вона може висловити незадоволення. Корекція – це етап соціалізації, під час якого людина веде переговори про розширення, звуження або повну зміну своїх обов’язків та задач.
Люди, які не відповідають очікуванням групи або невдоволені своїм становищем у ній, називаються дивергентами.
Десоціалізація та ресоціалізація
Якщо переговори пройшли невдало і людині не вдалось скорегувати свою роль у групі, вона може покинути її. Однак в такому разі її очікує десоціалізація. Коли вона вирішить приєднатись до іншої спільноти, настане етап соціалізації під назвою «Ресоціалізація».
Досвід
Через деякий час після виходу з групи людина починає згадувати та переосмислювати колишні події. Це період спогадів, флешбеків та саморефлексії. Якщо вона пережила сильний стрес або насильство, їй може знадобитись допомога психолога, щоб впоратись зі спливаючими спогадами.
Якщо процес проходить добре, то спогади інтегруються в пам’ять і перетворюються на досвід.
Гендерна соціалізація
Гендерна соціалізація – це накладання певних очікувань та патернів поведінки на людину, яка належить до певного гендеру. Суспільство має певні стандарти до того, як чоловіки та жінки мають виглядати, говорити та поводитись.
Гендерна соціалізація починається з раннього дитинства та триває протягом всього життя людини. Щоправда, згодом очікування соціуму коригуються з урахуванням віку, соціального статусу і класу людини. Тобто, вимоги до жінок одного віку можуть відрізнятись залежно від того, чи жінка заміжня, чи є в неї діти, чи будує вона кар’єру тощо.
Важливо розрізняти поняття «стать» та «гендер». Перше є біологічним фактом, а друге – соціальним конструктом.
Цікаво, що гендерна соціалізація значною мірою залежить від конкретного соціуму. Це значить, що вимоги та стандарти до чоловіків та жінок не є універсальними для всіх країн. Навпаки, вони значно відрізняються (досить порівняти традиції Швеції та Індії).
Соціалізація надзвичайно важлива для кожного суспільства, вона допомагає підтримувати порядок, сприяє дотриманню законів та норм. Однак в той же час може спричинити певні перешкоди на шляху розвитку особистості. Саме тому в розвинених країнах пропагують гендерну рівність та толерують свободу самовираження.
Джерела: www.simplypsychology.org, helpfulprofessor.com
