Зміст
Як часто ми відкладаємо прийняття важливого рішення або втілення значних змін, вважаючи, що в майбутньому у нас вистачить часу на все? Відповідь очевидна: досить часто. Це відбувається з різних причин, але в будь-якому разі призводить до негативних наслідків. Синдром відкладеного життя небезпечний тим, що заважає жити тут і зараз, не дозволяє насолоджуватись приємними речами та щиро радіти.
Синдром відкладеного життя: це
Синдром відкладеного життя – це не хвороба та не психічний розлад. Так називають поведінковий феномен, який виникає, коли людина несвідомо сприймає своє життя як чернетку. Перебуваючи у такому стані, людина починає думати, що її справжнє життя почнеться колись в майбутньому. До подій, які відбуваються в реальності, вона ставиться не серйозно, наче це не має до неї відношення. Всі її мрії та думки спрямовані на майбутнє. Дуже часто у фантазіях людини відкладене життя має початись після досягнення певної мети, наприклад, вихід на конкретний рівень достатку, зміна соціального статусу, отримання підвищення, зміна зовнішності тощо.
Синдром відкладеного життя може виникати на фоні глибинного переконання про нескінченність існування. Людина, яка не усвідомлює свою смертну природу, починає вважати, що в неї буде змога прожити справжнє життя колись в майбутньому. На жаль, дуже часто це омріяне світле прийдешнє для неї не настає. Інколи люди, які страждають від синдрому відкладеного життя, озираються на свій життєвий шлях та усвідомлюють, що весь час провели наче у репетиції. Однак прем’єри так і не дочекались. Вони можуть казати, що життя промайнуло непомітно, або що вони так і не пожили по-справжньому.
Як проявляється синдром відкладеного життя
Люди, схильні до синдрому відкладеного життя, зазвичай мають дуже насичені рутиною будні. Їхні дні проходять один за одним і вони можуть не помічати, як минають тижні, сезони, навіть роки. Відкладене життя – постійні обіцянки самому собі та близьким, які ніколи не виконуються. Наприклад, людина може працювати роками без відпустки. Їй здається, що її зусилля компенсуються колись у майбутньому, тоді вона зможе по-справжньому відпочити та насолодитись часом із дітьми та дружиною. Однак насправді вона пропускає надзвичайно багато моментів у реальному повсякденному житті, які вже ніколи не повторяться.
Перебуваючи у полоні буденності, людина втрачає контакт із самою собою. Вона часто виконує автоматичні дії та рухається, наче на автопілоті. Щодня снідаючи яєчнею з двох яєць та бутербродом із шинкою, людина навіть не помічає, що не любить ні яєчню, ні шинку. Якби вона прислухалась до себе, то зрозуміла б, що насправді хотіла б снідати млинцями з сиропом. Ба більше, навіть, якщо вона це колись помітить, то не почне жити тут і зараз. Вона не змінить свого звичного сніданку, а подумає, що зробить це колись в майбутньому.
Як звучить синдром відкладеного життя:
- «коли закінчу університет, от тоді з’їжджу на море»;
- «завантажу додаток для знайомств, коли отримаю підвищення та переїду в нову квартиру»;
- «запрошу ту дівчину на побачення, коли накачаю м’язи»;
- «закінчу проєкт і розпочну бігати вранці».
Багато хто знайомий з жартом про «початок нового життя з понеділка». Це чудово описує суть синдрому відкладеного життя – людина будує плани на майбутнє, а потім знову і знову переносить їх на наступний понеділок.
Інші ознаки:
- постійна перевтома, виснаження, вигорання;
- безперервна освіта без практичного застосування нових навичок у житті;
- відсутність балансу між роботою та відпочинком.
Більшість трудоголіків страждають на синдром відкладеного життя. Вони залежні від роботи та не вважають за потрібне витрачати час та гроші на відпочинок. Сьогодні психологи відносять трудоголізм до списку залежностей разом з ігроманією, алкоголізмом, курінням та іншими.
Причини виникнення синдрому відкладеного життя
Концепція усвідомленого життя передбачає уміння жити сьогодні, залишатись у моменті, своєчасно та адекватно реагувати на поточні події та подразники. Це здається досить природним способом буття, чому ж тоді люди ідуть іншим шляхом?
Прагнення відповідати очікуванням
Як зазначають фахівці, поки людина зростає і дорослішає, вона бачить певний набір рольових моделей навколо та обирає найбільш привабливу для себе. Якщо її не навчили обирати рольову модель, виходячи зі своїх власних можливостей, бажань, переваг та унікальних здібностей, то людина робить вибір практично навмання. Вона бачить гарну картинку, яку транслює суспільство, та бажає втілити її в життя.
На жаль, згодом може виявитись, що обраний життєвий шлях не відповідає глибинним цінностям, потребам та бажанням людини. В такому разі вона втрачає можливість реалізувати себе по-справжньому. Наприклад, якщо людина обрала бути домогосподаркою і мріяла про ідеальну сім’ю, вона втрачає можливість реалізувати себе в кар’єрі.
З часом людина може помітити, що незадоволена тим, як справляється з обраною роллю. Вона відчуватиме, що недостатньо хороша та старанна, не відповідає стандартам, не заслуговує на відпочинок. В реальному житті людина починає обмежувати себе у радощах, виснажує себе роботою. Натомість у фантазіях будує ідеальний світ, який збудеться колись, коли настане слушний час.
Логічним наслідком описаної ситуації стає втрата сенсу життя, зменшення мотивації для щоденних дій, депресія.
Страх перед невдачею
Відкладене життя може стати наслідком сильного страху невдачі. Людина, яка боїться припуститися помилки та показати всім свою нездатність розв’язувати проблеми, ховається за рутиною, звичними діями, передбачуваними ситуаціями. Прагнучи стабільності, вона не розуміє, що опиняється у пастці та бігає, наче муха в окропі.
В такому разі синдром відкладеного життя проявляється у тому, що людина відкладає реалізацію своїх цілей та втілення мрій. Однак вона все одно очікує, що колись все зміниться, з’явиться можливість, хтось допоможе або все складеться саме собою.
Недостатньо мотивації, відсутність чіткого плану
Ще одна причина, з якої люди можуть відкладати реалізацію своїх планів на потім, полягає у проблемах із плануванням. Навіть, якщо людина досить добре знає, чого хоче, їй не зрозуміло, з чого почати і як взагалі реалізовувати своє бажання.
Це може стосуватись масштабних та значущих справ, пов’язаних із радикальними змінами у житті. Насправді без допомоги спеціалістів здійснити великі проєкти дійсно неможливо. Отже, тут страх комбінується зі здоровим глуздом. Однак зрештою затягування часу та прокрастинація призводять до того, що людина роками відкладає свої наміри та втрачає уміння жити сьогодні.
Схильність до перфекціонізму
Попри те, що дехто ідеалізує та романтизує перфекціонізм, це дуже руйнівне явище. Перфекціоніст прагне зробити свою роботу добре, без помилок, краще за усіх, ідеально. У своїй уяві він уже перевершив усіх навколо, втілив проєкт у життя та насолодився лаврами. Однак, повертаючись у реальність, перфекціоніст бачить недоліки та недосконалості своєї роботи. Він не може з ними змиритись, витрачає час та зусилля на постійні поліпшення та доопрацювання. Зрештою людина застрягає на початковій або проміжній стадії. Вона не може рухатись вперед, поки не досягне ідеального результату. Скоріше за все її проєкт так і лишиться незавершеним.
Якщо у минулому досвіді людини вже були схожі ситуації, то є висока імовірність того, що новий проєкт вона навіть не буде починати.
Додаткові чинники, які сприяють появі синдрому відкладеного життя:
- низька самооцінка, відсутність впевненості в собі;
- тунельне бачення (надмірна концентрація на одній ідеї або думці, знецінення всього іншого);
- страх перед майбутнім.
Для багатьох українців дуже вагомим фактором стало радянське минуле їхніх батьків. Їх виховували так, наче сьогоденні труднощі не мають значення, адже всіх очікує прекрасне, світле майбутнє.
Як подолати синдром відкладеного життя
На жаль, самостійно впоратись із цією проблемою досить складно. Ви можете комбінувати самопоміч із терапією (особистою або груповою). Якщо ж причиною синдрому відкладеного життя є брак дисципліни, а не психологічні травми, то можна звернутись до коуча.
Як пропрацювати синдром відкладеного життя:
- Усвідомити наявність проблеми – перший крок до її подолання. Вкрай важливо, щоб людина сама побачила своє омріяне відкладене життя та зрозуміла, наскільки обмежене її сьогодення.
- Визначити свої справжні, істинні бажання, потреби, цінності та переконання. Це дозволить розробити такий життєвий курс, який принесе людині задоволення та відчуття повноти та правильності.
- Встановлювати реалістичні цілі. Мета має ґрунтуватись на реальних можливостях та здібностях людини. Якщо вона буде надто масштабною, абстрактною, незрозумілою, вона так і залишиться у категорії мрій.
- Розбити велику мету на окремі кроки. Будь-який проєкт потребує планування та менеджменту. Щоб втілити його в життя, варто розписати всі етапи та стадії, а потім скласти список дій для реалізації кожного етапу.
- Звикати до своєї недосконалості. Краще зробити справу з помилками та погрішностями, аніж залишити проєкт ідеальним у своїй уяві. Мова йде не про те, щоб випускати браковану продукцію у світ, а про те, що помилки можна виправити. Це частина процесу.
- Практикувати усвідомленість. Майндфулнес допомагає залишатись у моменті, жити тут і зараз. Регулярні заняття медитаціями, дихальними практиками, йогою дозволяють знизити тривожність, зменшити напругу та тренують навичку перебувати в реальному моменті.
Якщо самостійно опанувати проблему не вдається, доцільно звернутися за професійною допомогою.
Робота з внутрішнім критиком
На певному етапі саморозвитку (а йдеться саме про нього) вам потрібно буде подивитися в очі своїм страхам та пропрацювати внутрішні перепони. У багатьох людей є внутрішній критик або навіть внутрішній саботажник, які зводять нанівець всі плани та мрії. Необхідно обов’язково їх виявити, вислухати, що вони скажуть, виписати їхні заперечення та негативні установки. Потім потрібно оскаржити кожну фразу і замінити її позитивним твердженням. Наприклад, ви бажаєте співати зі сцени. Внутрішній критик лякає вас тим, що всі глядачі будуть налаштовані вороже або сміятимуться. Оскаржуючи це твердження, ви зрозумієте, що не всі глядачі поводитимуть себе таким чином (а можливо, взагалі ніхто). Навпаки, комусь точно сподобається вокал, хтось залишить хороший відгук або скаже підбадьорливі слова.
Таку роботу набагато легше проводити, якщо є люди, які щиро бажають допомогти. Це можуть бути друзі, спільнота однодумців або психотерапевт.
Варто усвідомити, що для подолання синдрому відкладеного життя доведеться змінити весь свій лайфстайл. Це значить, що потрібно набратись терпіння і втілювати зміни поступово. Не забувайте хвалити себе за досягнення та підбадьорювати у скрутні часи. Ви здатні покращити своє життя, розкрити власний потенціал, поліпшити або створити якісні стосунки, досягти висот у професії та реалізувати інші мрії.
Джерела: www.psykholoh.com, medium.com, blogs.timesofisrael.com
