Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ): як подолати

Неуважність, імпульсивність, лінь, відсутність мотивації – все це може бути симптомами РДУГ. Люди, які живуть із цим розладом, іноді навіть не знають про нього. Щоб вести звичайний спосіб життя, їм доводиться вести щоденну важку боротьбу. Звідки береться РДУГ, як проявляється та що можна порадити тим хто підозрює в себе цей розлад – даємо відповіді в статті.

РДУГ: це

РДУГ – це абревіатура, яка розшифровується як «розлад дефіциту уваги з гіперактивністю». Наразі він є одним із найпоширеніших у світі – його прояви зустрічаються приблизно у 5% дітей та 3% дорослих. Люди з РДУГ належать до категорії нейровідмінних, так само як люди з РАС (розлад аутистичного спектра).

Вивчення та дослідження порушень розвитку досі триває. Тому періодично можуть змінюватись формулювання та назви діагнозів, перелік симптомів та загальне ставлення медичної спільноти до того чи іншого розладу.

Наразі виявлено 3 підтипи РДУГ:

Переважно неуважний тип.
Переважно гіперактивний, імпульсивний тип.
Змішаний тип (поєднання неуважності та гіперактивності).

Історично склалось так, що в суспільстві найбільш помітними були люди з гіперактивним типом РДУГ. Тому слово «гіперактивність» навіть додано до назви розладу. Також саме гіперактивність, імпульсивність, порушення самоконтролю та саморегуляції вважаються класичними ознаками РДУГ. Насправді зараз вже відомо про те, що не в кожної людини з розладом дефіциту уваги проявляється гіперактивність.

Часто можна почути або прочитати, що РДУГ – це дитяче захворювання, яке проходить з віком. Однак сучасні науковці відкидають цю думку. Діагноз РДУГ дійсно зазвичай ставиться в дитячому віці, однак він нікуди не зникає магічним чином, коли підлітку виповнюється 18 років. Просто в міру дорослішання людина вчиться жити зі своїми особливостями, вона адаптується до унікальних можливостей свого мозку та розуміє, як той працює. До того ж якщо в дитинстві був вчасно поставлений діагноз та правильно підібрано лікування, то прояви РДУГ стають менш помітними.

Терапія РДУГ направлена на те, щоб допомогти людині соціалізуватись. Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю чи без – не є хворобою, це нейробіологічний синдром.

Діагноз РДУГ ставиться тільки психіатром, він потребує ретельного вивчення багатьох аспектів життя конкретної людини. Лікування передбачає поведінкову та медикаментозну терапію.

Причини виникнення

Цей розлад досі є недостатньо добре вивченим, особливо РДУГ у дорослих. Сучасні науковці пов’язують його з генетичними факторами, але також не відкидають вплив різних чинників на дитину під час вагітності та пологів.

РДУГ виникає через недостатнє функціонування певних зон головного мозку, а саме тих, що відповідають за контроль над поведінкою. Тобто, у розладу самоконтролю є нейробіологічний механізм виникнення. Вивчаючи стан мозку дітей з РДУГ, медики встановили, що деякі його ділянки розвиваються повільніше, ніж у нейротипових однолітків. Через недостатню функціональність «виконавчих» ділянок лобної кори люди стикаються з труднощами у сфері самоконтролю.

Це яскравіше проявляється в дитинстві та підлітковому віці. В міру дорослішання самоконтроль покращується, тому що лобна кора дозріває та ліпше виконує свої функції. Однак все одно людям з РДУГ дуже важко керувати своєю поведінкою, концентрувати увагу, стримувати та перенаправляти емоції. Їм складно самостійно впоратись із навчанням, організацією побуту, стосунками.

Супутні розлади

Люди, які не знають, що таке РДУГ, можуть сприймати свої особливості як вади характеру. Це часто пов’язано з тим, що вони з дитинства чують про те, що надто ліниві, неконтрольовані, неуважні, не такі, як «нормальні» діти. Дорослі, що не розуміють ситуації, можуть проявляти до дітей з РДУГ злість, роздратування, ігнорування та застосовувати інші деструктивні патерни поведінки. Все це сприяє формуванню заниженої самооцінки, синдрому вивченої безпорадності, співзалежного або уникаючого типу прив’язаності.

Окрім цього, люди з РДУГ в зоні підвищеного ризику – вони більше, ніж нейротипові схильні до супутніх розладів. У них часто діагностують тривожні розлади, депресію, біполярний розлад та інші стани.

РДУГ у дорослих та підлітків часто поєднується з:

Тривожним розладом – людина постійно хвилюється та нервує (більшу частину дня). Це не обов’язково проявляється метушливими рухами, тривожність може проходити відносно непомітно. Однак її наслідки дуже важкі, згодом з’являються фізичні симптоми – прискорене серцебиття, пітливість, запаморочення, фобії, панічні атаки, інші психосоматичні стани.
Опозиційно-викличний або опозиційно-зухвалий розлад (ОВР) – патерн поведінки, який передбачає зухвалу, неслухняну, а іноді й агресивну поведінку стосовно авторитетів (батьків, учителів).
Поведінкові розлади – схильність до антисоціальних дій, таких як крадіжки, бійки, вандалізм, заподіяння шкоди людям і тваринам.
Депресія – хвороба, яка характеризується порушенням роботи мозку на нейробіологічному рівні. Вона проявляється пригніченим станом, постійною втомою, відсутністю апетиту, зниженням статевого потягу, хронічними болями, втратою інтересу до всього, включно з речами, які раніше викликали захват.
Проблеми зі сном – довге засинання, нерегулярний сон, часті пробудження.
Диспраксія – стан, який впливає на координацію рухів.
Епілепсія – стан, за якого страждає мозок. Проявляється повторюваними нападами або судомами.
Синдром Туретта – стан нервової системи, при якому людина не здатна контролювати мовлення і координацію. Вона видає шуми, промовляє слова незалежно від контексту, страждає від тиків.
Дислексія та інші розлади, які заважають навчатись – проблеми з читанням та написанням слів.

Через фізіологічні особливості багато людей з РДУГ мають шкідливі звички, вони зловживають алкоголем, тютюном, вживають наркотичні речовини. Нездатність організувати своє життя та дотримуватись графіка часто спричиняє порушення режиму сну та проблеми з харчуванням. Все це погіршує ментальний стан людини та провокує посилення тривожних та інших розладів. Це все обов’язково потрібно враховувати під час лікування РДУГ у дорослих.

РДУГ: симптоми

Прояви цього розладу дуже сильно варіюються залежно від статі людини, її віку, типу самого розладу.

Симптоми РДУГ у дорослих і дітей можуть бути легкими, помірними або важкими.

Сучасна статистика каже, що РДУГ частіше діагностують у хлопчиків та чоловіків, ніж у дівчат і жінок. Однак є теорія, що це результат загального недбалого ставлення до охорони здоров’я жінок. Також це може бути пов’язано з тим, що у хлопчиків частіше буває РДУГ гіперактивного типу, а у дівчаток – неуважного. Тому хлопчиків діагностують і допомагають соціалізуватись, а дівчат за допомогою виховання привчають бути непомітними, тихими та «зручними».

Описуючи симптоми РДУГ, науковці поділяють їх на 2 категорії:

Пов’язані з неуважністю (труднощі з концентрацією та фокусуванням уваги).
Такі, що стосуються гіперактивності та імпульсивності.

Дуже часто люди з РДУГ мають симптоми обох видів, а в деяких простежуються тільки окремі прояви.

Синдром дефіциту уваги (ADD) – це форма РДУГ, яка характеризується порушеннями концентрації та проблемами з зосередженням. Для цієї форми не властива гіперактивність. Її виявляють у 20-30% людей, яким діагностовано РДУГ.

РДУГ у дорослих

За статистикою, 3-5% дорослих людей мають розлад дефіциту уваги з гіперактивністю. В них прояви цього розладу не такі, як симптоми РДУГ у дітей, хоча також стосуються проблем з концентрацією уваги. Якщо діти просто фізично не здатні контролювати себе, то в міру дорослішання люди зазвичай опановують навички саморегуляції. Це є необхідною умовою для соціалізації, побудови стосунків та кар’єри.

На жаль, не всі здатні впоратись із життям, маючи РДУГ. Це підтверджує статистика – в місцях позбавлення волі до 45% в’язнів мають цей розлад.

Деякі люди з розладом дефіциту уваги дізнаються, що таке РДУГ, вже у дорослому віці. Багато з них відчувають полегшення від розуміння того, чому вони з дитинства відрізняються від інших. Симптоми РДУГ у дорослих можуть проявлятись сильно, помірно або слабко. З деякими з них люди звикаються та можуть їх приборкати, однак бувають ситуації, коли необхідна допомога психолога та психіатра.

РДУГ: симптоми у дорослих

Виходячи з того, який саме тип розладу сформувався у людини, симптоми можуть мати різний вигляд.

Як проявляється РДУГ у дорослих:

труднощі з концентрацією уваги;
важко запам’ятовувати інформацію;
проблеми з роботою по інструкції (важко слідувати вказівкам, навіть дуже важливим);
складнощі з організацією речей, формуванням планів, менеджеруванням справ;
часті напади нудьги;
прокрастинація (вона проявляється по-іншому, ніж у нейротипових людей);
проблеми з контролем гніву;
імпульсивність, неможливість передбачити наслідки своїх дій;
підвищений рівень тривоги;
високий ризик появи депресії;
низька самооцінка;
різкі зміни настрою;
складнощі з побудовою близьких стосунків;
активне мовлення (швидке, експресивне, голосне, схильність перебивати інших);
метушливі рухи (це можуть бути жести руками, активна міміка, постукування пальцями по різних поверхнях, хитання ногою, смикання коліном, перебирання дрібних предметів пальцями тощо).

Важливо відзначити, що РДУГ – це складний розлад, який включає дуже багато аспектів особистості. Тому неможливо знайти двох людей з абсолютно однаковими його проявами. Це стосується як дорослих, так і дітей. Дехто постійно шукає стимулів, щоб активізувати свою увагу. Тому люди з РДУГ схильні перемикатися між проєктами, часто змінювати тему розмови, міняти хобі та експериментувати з дозвіллям. Інші навпаки уникають стимулів. Вони навчаються концентруватися на одній справі та за можливості абстрагуються від усього іншого.

Деякі дорослі з РДУГ дуже товариські, вони легко знайомляться та можуть без проблем підтримувати small talk. Інші демонструють антисоціальну поведінку, вони ізолюються від людей та ведуть замкнутий спосіб життя.

Як РДУГ заважає в житті та навіщо його лікувати

В сучасному суспільстві все частіше підіймаються теми ментального здоров’я, психічних та нейробіологічних розладів. Це важливо для тих, хто страждає від РДУГ, РАС, тривожних розладів, депресії та інших станів. Однак консервативно налаштовані люди можуть не розуміти значення цих змін. Вони часто вважають їх зайвими, нав’язаними та непотрібними. Зазвичай їхні аргументи зводяться до того, що «раніше жили без цих діагнозів і все було нормально».

Як живуть люди з РДУГ, які не знають про свій стан та не отримують належної допомоги:

Мають постійні проблеми в школі на навчальних закладах (погані оцінки, відставання за різними предметами).
Конфлікти з однокласниками, батьками та вчителями в дитячому та підлітковому віці. Пізніше можуть бути проблеми із законом, крадіжки, насилля.
Часто змінюють роботу.
Мають досить низьку продуктивність, їх можуть звинувачувати в лінощах та шахрайстві.
Часто незадоволені своєю роботою.
Висока схильність до шкідливих звичок (зловживання алкоголем, куріння, вживання наркотиків).
Постійні проблеми з грошима через нездатність організовувати свій бюджет та передбачати наслідки своїх дій.
Проблеми з керуванням автомобілем та іншими пристроями та механізмами (через неуважність вони можуть постійно потрапляти в аварії, перевищувати швидкість, засинати за кермом).
Постійні негаразди у стосунках (багаторазові шлюби та розлучення, непорозуміння з близькими, нездатність до стабільних відносин).

Вчасно звертаючись по допомогу, люди з РДУГ можуть збалансувати своє життя. Принаймні, вони отримують шанс приглушити негативний вплив розладу та уникнути серйозних проблем. Офіційний діагноз РДУГ допомагає валідувати розлад і працювати з ним, як з будь-якою іншою хворобою.

Лікування РДУГ у дорослих

Наразі немає єдиної методики для діагностування РДУГ у дорослих, оскільки більшість програм створені для роботи з дітьми. В Україні отримати офіційний діагноз дорослому дуже складно, особливо в невеликих містах.

Якщо є підозра щодо можливості розладу дефіциту уваги з гіперактивністю, варто звернутись до психіатра. Іноді людям доводиться міняти кількох лікарів, перш ніж вони знайдуть того, хто зможе їм допомогти.

Лікування РДУГ у дорослих завжди починається з обстеження всього організму. Це необхідно, щоб виключити ризик хвороб, не пов’язаних з роботою мозку. Також роблять аналізи крові.

Наступний етап – психологічне тестування. Психіатр має детально опитати людину, щоб скласти враження про історію її життя. Мова про офіційний діагноз може йти лише тоді, коли симптоми РДУГ проявлялись протягом багатьох років, починаючи з дитинства людини.

Лікування РДУГ у дорослих може включати тільки психотерапію або ж комбіновану терапію (психологічну допомогу та медичні препарати). План лікування розробляється індивідуально для кожної людини.

Ще один важливий момент – залучення родини та близьких друзів до програми лікування. Сім’я має розуміти, як працює мозок людини з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю. Зазвичай, нова інформація про РДУГ приводить до того, що змінюються патерни поведінки членів родини, друзів та партнерів. Багатьом людям з таким розладом допомагають групи підтримки, де вони можуть ділитися своїм досвідом з іншими.

Завдяки популяризації цієї теми в суспільстві з’явилось багато інформації у відкритому доступі. Це дає змогу людині самостійно читати про РДУГ, дивитись відео, вивчати свої власні унікальні прояви та таким чином призвичаюватись до життя з розладом.

Лікування дорослих проходить за іншою схемою, ніж лікування РДУГ у дітей. Зокрема, це стосується видів самодопомоги, які людина може застосувати сама. Наприклад, окрім когнітивно-поведінкової психотерапії можна також практикувати різні техніки рекласації та навчатись управляти стресом. Це дозволить знизити тривожність. Деякі дослідження показують, що для людей з РДУГ корисні медитації та практикування усвідомленості.

За необхідності можна взяти консультацію у лайф-коуча для постановки цілей і розробки індивідуального плану з їх досягнення.

РДУГ у дітей

Спостерігаючи за своїми дітьми, батьки мають звертати увагу на те, як в них розвиваються навички самоконтролю. Звичайно, що це можливо лише в тому разі, коли самі батьки володіють цим умінням. Діти вчаться дисципліни та саморегуляції, дивлячись на приклади, які демонструють їм дорослі люди в їх оточенні.

Слабка концентрація уваги, активність та імпульсивність характерні для багатьох дітей молодшого віку. Однак, якщо ці якості залишаються яскраво вираженими у віці 6-7 років та спричиняють проблеми у навчанні, причина може критися в РДУГ.

Помітити РДУГ у дітей можуть також вчителі або вихователі дитячого дошкільного закладу. В такому разі вони рекомендують батькам чи опікунам дитини звернутись до спеціаліста за консультацією.

РДУГ: симптоми у дітей

В переважній більшості діагноз ставлять дітям до 12 років, в деяких випадках наявність розладу дефіциту уваги з гіперактивністю чи без стає очевидною у дітей 3-х років. Симптоми РДУГ у дітей сильно відрізняються залежно від типу розладу.

Симптоми неуважного типу РДУГ:

Дитина не приділяє достатньо уваги вказівкам та інструкціям, в навчанні робить помилки через неуважність.
Присутні проблеми з концентрацією уваги під час виконання ігрових або учбових завдань.
Дитина може не слухати дорослого, навіть в разі прямого, безпосереднього звернення.
Проблеми з закінченням роботи (домашніх завдань, навчальних вправ).
Неспроможність виконувати інструкції або виконання за допомогою великих вольових зусиль.
Проблеми з організацією простору, складанням планів.
Уникання завдань, що потребують зосередженості та концентрації.
Постійна втрата предметів. Дитина може губити будь-що, навіть ключі від дому, парасольку, телефон.

Основний критерій, який дозволяє говорити про РДУГ неуважного типу, це постійні відволікання та забудькуватість.

Симптоми РДУГ гіперактивного типу:

Дитина не може бути непорушною. Вона не може довгий час сидіти на одному місці, їй потрібно ходити, робити рухи, проявляти активність.
Якщо ситуація забороняє активно рухатись, гіперактивність трансформується у дрібні жести, рухи руками, постукування пальцями, хитання ногою тощо.
Дитині важко гратися в тихі, спокійні ігри.
Присутня постійна потреба бігати, кудись залазити, навіть, якщо це недоречно.
Говірливість, жваве мовлення.
Схильність до перебивання. Може викрикувати відповіді на запитання вчителя, не дочекавшись, поки він договорить.
Проблеми з очікуванням, неможливість дотримуватися черги.

Симптоми РДУГ змішаного типу розладу становлять собою унікальний мікс із двох списків, вказаних вище.

Неуважність та надмірна активність у нейротипових дітей

Нейротиповими називають всіх людей без виражених неврологічних відмінностей.

Варто відзначити, що у більшості нейротипових дітей час від часу бувають прояви неуважності, гіперактивності та імпульсивності. В дошкільному віці діти в принципі не здатні довго займатися однією справою та пильно концентруватися на якому предметі. Підлітки й дорослі люди також можуть демонструвати неуважність до речей, які їм нецікаві. Це природно. Саме тому потрібно знати, що таке РДУГ та розуміти його відмінність від звичайних сплесків енергійності.

З гіперактивністю справи складаються так само: нейротипові діти мають різний запас енергії залежно від стану свого здоров’я, типу нервової системи, часу доби та інших факторів. Навіть діти в одній сім’ї можуть помітно відрізнятись один від одного за активністю.

Для нейротипових дітей характерна здатність формувати та підтримувати дружні зв’язки. Тому, якщо є складнощі з навчанням, неуважність стосовно домашніх справ, періоди гіперактивності, варто подивитись на стосунки з друзями. Якщо проблеми стосуються тільки однієї сфери життя, то, скоріше за все, це не РДУГ.

Лікування РДУГ у дітей

Будь-яке лікування починається з постановки діагнозу. Це може зробити лише лікар. Перш за все проводиться обстеження всього організму, щоб виключити вплив фізичних факторів. Обов’язково перевіряються органи зору та слуху, вивчається склад крові на предмет дефіцитів вітамінів та мінералів.

Для лікування РДУГ у дітей лікар проводить ретельне опитування самої дитини та її батьків (опікунів). Лікарю важливо знати, що саме дорослі помітили в поведінці дитини, що наштовхнуло їх на думку про можливий РДУГ. Також може знадобитися розмова з вчителем або вихователем. Лікар складає список контрольних питань до нього та ретельно вивчає відповіді.

Лікування РДУГ у дітей необхідне, якщо підтверджені наступні критерії:

проблеми з дефіцитом уваги та гіперактивністю виходять за рамки звичних для віку дитини;
поведінка, яка викликає тривогу батьків, триває протягом довгого часу (довше 6 місяців);
проблеми з концентрацією уваги та імпульсивністю заважають дитині навчатись, виконувати домашні справи, будувати стосунки з однолітками;
під час обстеження не виявлені фізичні хвороби.

Якщо педіатр підтверджує, що дійсно мають місце симптоми РДУГ у дітей, він рекомендує звернутись до дитячого психолога, а також до психіатра.

Як лікується розлад дефіциту уваги з гіперактивністю

Насправді схема лікування розробляється індивідуально для кожної дитини. Декому достатньо поведінкової терапії, іншим прописують медичні препарати. Науковці в усьому світі наполегливо працюють над тим, щоб покращити склад фармацевтичних препаратів. Вони постійно експериментують з новими компонентами, перевіряють ефективність та намагаються мінімізувати побічну дію.

Як лікується РДУГ:

Поведінкова терапія – психологи працюють над тим, щоб розвивати соціальні навички дитини. Також вони застосовують різні методики для виховання саморегуляції. Вони допомагають дитині впізнавати та контролювати емоції, навчають плануванню, підбирають систему, яка б дозволяла дотримуватись розпорядку і графіку.
Ліки – препарати, які виписують психіатри, спрямовані на регуляцію певних зон мозку. Залежно від типу РДУГ та особливостей конкретної дитини ліки можуть активувати або навпаки, вповільнювати роботу окремих ділянок головного мозку.
Консультування та робота з батьками – це обов’язкова частина терапії. Дорослі люди в найближчому оточенні дитини, мають знати про всі особливості її стану. Терапевт навчає їх, як реагувати в проблематичних ситуаціях, як заохочувати та мотивувати дитину. Також він дає інструкції щодо того, як не можна себе поводити під час виховання дитини з РДУГ.

Велике значення для лікування РДУГ у дітей має ставлення вчителів у навчальних закладах. Коли персонал школи розуміє, що діється з дитиною та як формується її мотивація, вони можуть побудувати більш ефективну комунікацію.

Якщо не лікувати РДУГ, це може вкрай негативно позначитись на всьому житті дитини. В неї будуть знижуватись оцінки та погіршаться стосунки з однолітками. Також висока імовірність того, що постраждає її самооцінка, адже вона буде порівнювати себе з нейротиповими дітьми та розуміти свою відмінність.

Як батьки можуть допомогти дитині з РДУГ

Залученість батьків до терапії має дуже велике значення. Це дає дитині підтримку і відчуття безпеки.

Що можуть вдіяти батьки, щоб допомогти:

бути зацікавленими у терапії, долучатись до виконання вправ і технік, дізнаватись інформацію про РДУГ та його лікування;
слідкувати за дотриманням рекомендацій, отриманих від лікаря, вчасно водити дитину на чергові сеанси;
слідкувати за прийомом медикаментів (вчасно купувати нову порцію, давати правильну дозу в потрібний час, зберігати ліки в недоступному для дитини місці);
комунікувати з вчителями, пояснювати їм особливості стану дитини, цікавитись її успіхами в навчанні;
зрозуміти, як саме можна надати дитині підтримку та застосувати ці методи. Важливо налагодити контакт, досягти довірливих та близьких стосунків;
комунікувати з іншими батьками дітей з РДУГ в онлайн чи офлайн групах (спеціалізовані чати та групи в соцмережах, групи підтримки під керуванням психологів).

Дослідження показують, що РДУГ у дітей проходить легше при налагодженні здорового способу життя. Це передбачає розробку індивідуального раціону та підбір фізичної активності.

Чому не можливо «просто сконцентруватись»

На жаль, в нашому суспільстві тема нейровідмінності та ментальних розладів досі табуйована. Люди, які стикнулись з РДУГ, РАС або іншими розладами, частіше за все виховують у собі толерантність та розширюють кругозір. Однак за межами «бульбашки» вони бачать нерозуміння, а іноді навіть ворожість. РДУГ у дорослих та дітей часто знецінюють, пояснюють симптоми лінощами або нестачею вихованості. Більшість РДУжок неодноразово вислуховували від родичів та вчителів, які вони нахабні, неорганізовані або просто дурні, бо не розуміють, що їм кажуть.

Поширені фрази, якими «нагороджують» людей з РДУГ:

«Ти ніколи нічого не можеш довести до кінця. Просто візьми себе в руки, перестань лінуватись».
«Чому ти постійно запізнюєшся? Невже так важко розрахувати час?».
«Тобі потрібно заспокійливого попити, якийсь ти смиканий».
«Чому ти така не вихована, перебиваєш з півслова?».

Через впевненість у тому, що вони просто ліниві або самі винні у своїх проблемах, такі люди не звертаються за допомогою. Ще одна серйозна причина – занижена самооцінка. Іноді вони навіть не вірять, що щось може змінитися. Також на них тисне упередження про те, що до психологів та психіатрів звертаються тільки «психи». Звичайно ж, це зовсім не так. Спеціалісти здатні виявити проблему та збалансувати стан. Вони допомагають соціалізуватись, налагодити стосунки, обрати підходящий вид діяльності.

РДУГ неможливо подолати, піднапруживши силу волі. Так само як депресію не вилікувати, просто вставши з дивану, або напад астми – просто зробивши глибокий вдих. Щоб впоратись із цим станом, необхідна грамотна діагностика, правильно підібрані медикаменти, налагодження та підтримання певного ритму життя. Це потребує від самої людини та її оточення уважності, терпіння, лояльності та толерантності. Зрештою, в кожного з нас є свої особливості, які варто брати до уваги.