Зміст
В останні роки термін «синдром самозванця» на слуху у багатьох людей, які цікавляться психологією та саморозвитком. Проте набагато правильніше називати його «феномен самозванця», оскільки це не медичний діагноз. В даному матеріалі ми розглянемо, що становить собою синдром самозванця як психологічна установка та як її позбавитися.
Синдром самозванця: актуальність явища
Вперше про дане явище заговорили у 1978 році після досліджень американських психологів Поліни Кленс та Сюзанни Аймс. Сьогодні феномен самозванця активно вивчається, переважно це відбувається серед американських та європейських фахівців.
Статистика говорить про те, що близько 82% людей у якийсь момент свого життя відчували такий стан. Людям здається, що вони не заслуговують на свої досягнення, перебувають не на своєму місці, отримали своє становище в результаті випадковості. Їхній головний страх полягає в тому, що всі оточуючі раптом побачать цю невідповідність і приймуть їх за шахраїв. Такий досвід є досить болючим, він забирає масу енергії, призводить до підвищення тривоги, посилення депресивних станів, а також може спровокувати емоційне вигорання.
Найчастіше синдром самозванця притаманний жінкам та представникам меншин. Тобто тим, хто зазнає тиску, і змушений заслуговувати на схвалення «привілейованої» групи. Такого висновку дійшла Валері Янг, яка написала книгу «Таємні думки успішних жінок». Цікаво, що описаний стан не рідкість серед людей, які обіймають високі посади, творчих особистостей та студентів престижних ВНЗ. За інших рівних умов жінки та представники меншин оцінюють свою роботу гірше, ніж вони на те об’єктивно заслуговують. При цьому чоловіки часто навпаки, оцінюють свої зусилля та результати як вищі.
Синдром самозванця: специфіка та наслідки
Іноді цей феномен може бути корисним, наприклад, він допомагає зберегти об’єктивність у конкурентному середовищі. Якщо людина надто впевнена у собі, своїх знаннях та компетенціях, вона перестає вчитися та розвиватися. Незначне коливання та сумніви надають їй чуйності до нової інформації, вона краще відстежує нові тенденції та може адекватно на них реагувати.
Фактично синдром самозванця виступає способом адаптації – мозок зіставляє наявні навички з тими, які потрібні для виконання певних завдань.
З іншого боку, цей феномен стає каталізатором економічного зростання. Коли людина розуміє, що вона не всезнаюча і не всемогутня, вона легше сприймає думку про те, що їй необхідне додаткове навчання або допомога фахівців. У результаті вона робить більше задля власного розвитку, що також відобразиться на якості її роботи.
Доктор Амі Рокач викладає психологію в Йоркському університеті Торонто, вона вивчає прояви синдрому самозванця у студентів-психологів. Доктор Рокач говорить про те, що цей феномен є спектром, а не бінарною системою. Існує взаємозалежність між високими досягненнями та синдромом самозванця: успіхи та значні результати можуть провокувати появу синдрому у невпевнених людей, проте водночас наявність відчуття невідповідності допомагає людині здійснювати досягнення, які зміцнюють її віру у себе.
Дослідження, проведені для вивчення синдрому самозванця, підтвердили, що він має великий вплив на психічне здоров’я та працездатність людей. Чим яскравіше проявляється феномен, тим вищий рівень тривожності та депресії. Досить часто люди, схильні до цього стану, вважають себе єдиними, хто зіткнувся з подібною проблемою. Ізоляція та нездатність говорити про неї заважають знайти вирішення.
Тому перший крок до подолання синдрому самозванця – визнання його існування.
Як перемогти синдром самозванця
Люди, які працюють над собою, здатні самостійно подолати цей феномен. Особливо якщо вони звертаються за допомогою до психотерапевта. Проте найчастіше корінь проблеми у самій системі, обставинах та культурі.
Деякі роботодавці та керівники навчальних закладів вважають за краще навмисно створювати конкурентне середовище, щоб виховувати силу духу у працівників та студентів. Культура конкуренції стає одним із ключових факторів появи синдрому самозванця. Також значення має те, хто опиняється на вершині «харчового ланцюга».
Сучасні вчені вважають, що варто спрямувати зусилля не на подолання феномену самозванця в окремих людей, а на створення більш підтримуючої умов на робочих місцях та у навчальних закладах. Вони говорять про те, що слід активно просувати політику рівності (гендерної, расової, національної), а також викривати та розкривати супутні проблеми. Прикладом є випадки сексизму, мікроагресія, расистська динаміка.
Синдром самозванця: основні прояви
Кожен з нас час від часу сумнівається у власних силах та здібностях. Але як встановити, що це дійсно синдром самозванця. До числа його найтиповіших проявів належить:
- невпевненість у собі;
- приписування власних досягнень зовнішнім факторам;
- саботування власного успіху;
- встановлення нереалістичної планки очікувань;
- постійний страх не виправдати очікувань оточуючих;
- вигорання.
Наявність хоча б декількох характеристик у купі може буди проявом синдрому. Люди, стикнувшись з даною проблемою, часто розглядають будь-який успіх у кар’єрі як абсолютно недосяжну мету, не враховуючи, що кінцевий результат в цьому питанні на 90% залежить саме від нашої самовідданості справі та цілеспрямованості.
Людина, схильна до цього явища, може відчувати себе шахраєм, навіть коли вона отримала роботу/виконала завдання/заслужила визнання самостійно. Вона не може позбутися враження, що все це димова завіса, яка ось-ось звалиться. Людина знецінює свою значущість, аж до того, що може виконувати будь-яку роботу безкоштовно. Причин такого відчуття може бути декілька: від надмірних очікувань до невміння об’єктивно оцінювати себе та не впадати у депресію від того, що ти в чомусь поступаєшся іншим. Часто синдром самозванця виникає саме у людей з нестабільною самооцінкою, яка навіть за короткий проміжок часу може коливатися від позиції «я нікчема» до «я найкращий серед усіх».
Такі люди зовсім не визнають власного досвіду та знань. Вони можуть сумніватися у своїй компетентності, попри те, що інші люди їх хвалять.
Коливання самооцінки
Нерідко люди із синдромом самозванця коливаються від відчуття повної нікчемності до егоцентричної ейфорії. В один момент вони вважають себе найкращим працівником компанії, наступного дивуються, чому їх досі не викрили за шахрайство. У разі отримання позитивного відгуку від клієнта, високої оцінки від керівництва чи колег, людям з синдромом важко прийняти відповідальність за свій успіх. Натомість люди можуть приписувати позитивний результат зовнішнім обставинам, удачі чи просто випадковості.
Навіть Мішель Обама говорила про те, що в молодості часто переживала, чи не надто вона амбітна. Після кількох безсонних ночей, проведених у роздумах, вона втомилася турбуватися про те, як її сприйматимуть інші. Вона вирішила їх не слухати.
7 стратегій для подолання феномену самозванця
Результатом багатьох досліджень став висновок, що внутрішній діалог має дуже велике значення при боротьбі з синдромом самозванця. Складання списку власних переваг, досягнень та компетенцій допомагає подивитися на картину об’єктивно. Також варто попрацювати над підвищенням впевненості у собі.
Вивчення фактів
Працюючи над корекцією сприйняття, потрібно насамперед прибрати когнітивні спотворення, які посилюють тривожний та депресивний стан. Якщо людина не звертає уваги на феномен самозванця, вона може надто сильно намагатися підвищити свою продуктивність. Це прямий шлях до вигоряння.
Щоб об’єктивно оцінити свою відповідність займаній посаді, можна скласти список:
- виписати кількість років навчання на цю спеціальність (включаючи практику, ординатуру або інший додатковий час для підвищення кваліфікації);
- написати мінімум 10 якостей, якими людина володіє на такому ж рівні, як її колеги;
- подумати, у чому кваліфікація виявилася нижчою чи вищою, ніж у колег.
Якщо з цим виникають проблеми, можна трохи змістити вектор. Можливо, робота піде швидше, якщо уявити, що потрібно написати список для когось із друзів, кого треба підтримати. Потім такий самий співчутливий і лояльний тон потрібно використовувати й стосовно себе.
Поділитися своїми почуттями
Відчуття ізольованості дуже негативно позначається на людях, схильних до синдрому самозванця. Якщо вони вважають, що така проблема виникла лише у них, їм може бути дуже складно впоратися з нею. Варто поділитися своїми побоюваннями із друзями, близькими людьми чи психологом. Це дозволить почути на свою адресу позитивно забарвлені оцінки та характеристики.
Важливо розуміти, що у колі колег подібна відвертість небажана. У конкурентному середовищі це буде свідченням слабкої позиції. Однак, якщо феномен самозванця має відношення до проявів сексизму та інших видів дискредитації, то є сенс об’єднатися у спільноти та вирішувати питання разом.
Фіксація успіхів та досягнень
Люди, які мають феномен самозванця, схильні знецінювати свої успіхи. Це лише посилює їхню проблему.
Щоб привласнити свої досягнення, варто докласти зусиль: якщо хтось висловлює похвалу, потрібно взяти паузу і звернути увагу на свої перші реакції. Необхідно змінити звичні патерни – замість знецінення навчитися хвалити себе, визнавати свої плюси та переваги, бачити свої сильні сторони.
Дуже корисно буває роздрукувати позитивний відгук про свою роботу чи нагородний лист. Це може бути сукупність дрібниць, які загалом проілюструють високу компетенцію.
Позбутися перфекціонізму
Перфекціоністи завжди впевнені, що все має бути виконано ідеально. Для ніколи не достатньо просто виконати завдання та досягти результату. Перфекціоніст завжди прагне більшого успіху, найкращих результатів та найбільшого визнання за виконану роботу. Такий підхід призводить до того, що людина завжди не задоволена результатом, незалежно від того, скільки наполегливої роботи вона вже зробила та амбітних цілей досягла.
Зовсім необов’язково знижувати свою планку вимог, але варто підкоригувати стандарти. Замість концентрації на ідеалі, краще звернути увагу на вже досягнутий прогрес. Дуже рідко людям вдається досягти досконалості у роботі, навчанні чи творчості. Набагато частіше вони виконують завдання «досить добре» і цього вистачає.
Розвинути співчуття до себе
Синдром самозванця часто йде пліч-о-пліч з постійною критичністю щодо себе. Це пов’язано з тим, що людина використовує зовнішній локус контролю замість внутрішнього – покладається на оцінки інших, а чи не на власні.
Потрібно помітити, у які моменти проявляється феномен самозванця, і як людина на нього реагує. Як правило, знецінення себе та самокритика відбуваються несвідомо. Якщо ж вивести їх у свідомість, можна повністю змінити хід думок.
Поділитися невдачами
Іноді варто почути, що інші люди також зазнають труднощів і терплять поневіряння. Це створює більш об’єктивну картину світу, на відміну від враження, яке складається у перфекціоністів. Вони вважають, що успішні всі навколо них, окрім них самих.
Порівняння своїх недоліків з перевагами інших людей посилює феномен самозванця.
Навчитися прийняття
Зрозумівши, як справлятися із синдромом самозванця, люди можуть вважати, що він переможений назавжди. Однак цей стан може повернутися. Виходячи на новий рівень на роботі або у навчанні, людина ризикує знову зустрітися з цим «старим другом».
Варто прийняти той факт, що синдром самозванця періодично повертатиметься і з ним потрібно буде знову працювати. Фактично його поява може бути сигналом про те, що на горизонті з’явилося нове досягнення. Також це може означати, що підвищився рівень стресу. У будь-якому випадку важливо вміти помічати ці ознаки та знати, які заходи необхідно вжити.
Джерела – www.nytimes.com, www.apa.org
