Заздрість: чому виникає та яка з неї користь

Сучасна психологія не розділяє спектр емоцій на позитивні й негативні. Це пов’язано з тим, що кожна з них має свій сенс і несе певну користь для людини. На перший погляд, не зовсім зрозуміло, що хорошого несе в собі заздрість. Однак люди, які прагнуть навчитися ненасильницького спілкування та опановують тонкощі усвідомленого життя, мають уміти працювати з усіма проявами своєї психіки.

Що таке заздрість

Заздрість – це емоція, що виникає як реакція на фактичну або уявну загрозу статусу. Людині, яка відчуває заздрість, може здаватися, що вона щось втратить в разі виграшу іншого. Експерти відносять дану емоцію до категорії соціальних і часто говорять про неї в контексті ворожості, злості або сорому.

Також спеціалісти поєднують це емоційне переживання з:

• тугою (сильним смутком);
• почуттям неповноцінності;
• недоброзичливістю;
• образою;
• провиною.

Заздрість – це щось дуже близьке до ревнощів. Не випадково в англійській мові вони часто позначаються однаковим словом – jealousy. Цікаво, що заздрощі можуть нести в собі певну користь. В розмовній мові відомі вислови щодо «чорної» та «білої» заздрості. Першу називають деструктивною, руйнівною, другу пов’язують з мотивацією та намагаються плекати.

В християнській традиції заздрість – це один зі смертних гріхів. Вона засуджується і карається, адже може стати причиною злочинів, образ та насильства.

Різниця між заздрістю та ревнощами

Психологи чітко розділяють поняття «заздрість» та «ревнощі». Перше може стосуватися багатьох аспектів людського життя, а друге зазвичай виникає лише в контексті стосунків.

Ревнощі характерні для ситуації, коли учасник стосунків боїться їх втратити або погіршити. Людська заздрість вказує на те, що людина жадає щось отримати – таке, як іншого (досягнення, успіх, майно, особисті риси).Чому виникає заздрістьПсихологи вважають, що заздрять абсолютно всі. Якщо людина стверджує, що не відчуває цієї емоції, можна зробити висновок про потужний психічний захист. Вона настільки вдало приховує заздрість від самої себе, що вірить в її відсутність.

Фактично, людська заздрість обумовлена роботою базових механізмів психіки, адже навіть тварини здатні заздрити.

Виникнення даного емоційного переживання зазвичай означає, що людина якоюсь мірою не задоволена собою. Вона вважає, що може «забрати» щось в іншого і це підвищить рівень її щастя. Водночас заздрощі проявляються в тому, що людина бажає, аби інший втратив об’єкт заздрості (предмет, ресурс, якість, рису характеру, явище, стосунки, зв’язки тощо).

Ця руйнівна емоція починає формуватися в момент, коли людина порівнює себе з оточуючими або тими, кого бачить в соцмережах, в кіно, на екрані телевізора. Насправді такий процес є еволюційним, тобто, природним. Однак це не робить його менш складним для розуміння і менеджерування.

Порівнюючи себе з іншими, люди часто відчувають біль. Як приклад, можна згадати суперництво між братами та сестрами. Таку ж тенденцію можна побачити в стосунках деяких друзів або колег по роботі. Немає доказів того, що жіноча заздрість якось відрізняється від чоловічої або дитячої. В них усіх однаковий механізм виникнення та розвитку.

Науковці виявили, що до заздрощів більше схильні люди з нестабільною самооцінкою. В групу ризику також потрапляють підлітки та молодь, а от люди середнього та старшого віку рідше «попадались» на цьому. Дослідження показали, що зазвичай заздрять людям, близьким за віком, а також тим, хто має таку ж професію, стать, клас, освіту.

Наприклад, спостерігаючи за досягненнями підлітків у Фейсбуці або Тіктоці, молоді люди дивуються відсутності свого власного успіху. І якщо емоції дуже сильні та тривають довгий час, вони можуть привести до депресії.

Заздрісні люди – які вони?

Варто повторити, що заздрити – нормально, адже це одна з базових людських емоцій. Однак, коли вона зводиться до нездорового рівня, наслідком може бути страх, надмірний стрес та шкідливі для навколишніх дії.

Ознаки людини, яку поглинула заздрість:

• відмовляється святкувати успішне завершення проєкту іншої людини, нову роботу, вдалий переїзд або інше досягнення;
• відчуває себе нещасним, коли бачить успіх навколишніх;
• радіє, коли бачить невдачі та труднощі інших;
• прискіпується до справ та обставин життя своїх знайомих, близьких та зовсім чужих людей;
• применшує та знецінює успіхи інших;
• може засмутитися, якщо бачить визнання важкої роботи іншої людини;
• розпускає плітки та чутки;
• копіює людину, якій заздрить або конкурує з нею.

Токсична чоловіча та жіноча заздрість діє однаково – коли вона поселяється в розумі, то отруює його. З часом людина стає незадоволеною всім на світі, потайною та тривожною, самотньою. Вона вважає, що її не цінують та поринає в болото жалості до себе. Водночас вона може намагатися принижувати суперника, заважати його успіху та шкодити його справам. При цьому люди, що не знають, як перестати заздрити, часто роблять боляче оточуючим.

Як спілкуватися з тим, хто заздрить

Декілька порад стосовно того, як варто спілкуватися з тими, хто нам заздрить, якщо цього не можна уникнути:

1. Проаналізувати ситуацію – визначити, хто і з якої причини заздрить, які емоції це викликає (колега, яка робить токсичні коментарі у відповідь на розповіді про особисте життя людини).
2. Визначити нові кордони та межі – сформулювавши проблему, можна встановити нову особисту межу (людина приймає рішення не розмовляти з колегою про свої домашні справи).
3. Впровадити обмеження – в ході чергової комунікації необхідно повідомити заздрісника про зміни у форматі спілкування. Це може бути просте попередження, ввічливе прохання або повідомлення в ультимативній формі (людина повідомляє колезі, що їй не хочеться говорити з ним про свою сім’ю).
4. Оголосити про наслідки перетину нових меж – часом заздрісники не сприймають серйозно попередження та прохання, вони продовжують ставити питання та робити недоречні зауваження. В такому разі важливо пояснити їм, що станеться, якщо нові межі будуть порушені. Найкраще працює спосіб «якщо/то» (людина може сказати колезі, що, якщо той почне ставити питання про сім’ю, то людина перестане з ним спілкуватися і на всі інші теми також).

Ці рекомендації передбачають, що в людини мають бути ресурси для захисту себе. Такий підхід працює у відносинах з рівним по рангу співрозмовником або тим, хто знаходиться ланкою нижче. Однак, коли заздрить хтось з більшим ступенем контролю, може знадобитися стороння допомога.

Чи може заздрість бути конструктивною

Чимало лайф-коучів та бізнес-коучів радять своїм клієнтам обрати собі кумира. Це має бути людина, яка викликає захват, повагу та, як не дивно, «білу заздрість». В такому ключі людська заздрість стає мотиватором для змін, стимулом для певних дій та кроків. На відміну від токсичної, «чорної» заздрості, така емоція не руйнує особистість та не викликає в неї бажання відняти щось в іншого, щоб залишити собі (концепція «програв/виграв»). Навпаки, відстежуючи свої реакції, а саме – заздрість, людина може зрозуміти, чого саме вона хоче для себе. Це стає інформацією, з якою можна працювати.

Такі бажання потрібно досліджувати самотужки або в терапії або з коучем. В ідеалі, результатом буде постановка своєї індивідуальної мети та план її досягнення. Людина не забиратиме ресурси у ближнього, натомість у неї з’являться свої (концепція «виграв/виграв»).

Варто зазначити, що людська заздрість має схильність «чорніти». Щоб використати її і якості ресурсу та палива для майбутніх досягнень, необхідно ретельно та планомірно працювати над собою. Скоріше за все, знадобиться професійна допомога. Люди хочуть вірити у свою «хорошість», тому їхня підсвідомість може сховати від аналізу справжні почуття та мотивацію. Погляд сторонньої, незацікавленої людини буде максимально об’єктивним в даній ситуації.

Як подолати заздрість

Психологи впевнені, що своєрідною гарантією від заздрості є самодостатність, незалежність та улюблена справа.

Щоб менше заздрити, варто виховувати в собі такі риси як:

• впевненість у своїх силах;
• почуття власної гідності;
• самоповагу.

Ще один хороший спосіб уникнути капкану заздрощів – перестати порівнювати себе з іншими людьми. Набагато раціональніше і продуктивніше порівнювати свої досягнення зі своїми ж результатами за попередні періоди. Дивлячись на дії своїх кумирів, варто сприймати їх як натхнення, джерело ідей. Не можна повністю копіювати їх стратегії та стиль життя, бо наступний крок – порівняння себе з ними та поява «чорної» заздрості.

Що робити, якщо заздрощі вже з’явились

Вище ми вже докладно описали, до чого призводить заздрість, тому не варто пояснювати, навіщо розбиратися з цією емоцією. Експерти дають кілька порад тим, хто бажає пропрацювати заздрощі.

Визнати, яка саме емоція виникла

Це перший та дуже важливий крок – відстежити, коли підкрадається заздрість та через що вона виникає. Необхідно проаналізувати ситуацію, яка її спровокувала. Можливо, поштовхом стали якісь конкретні люди. Доведеться признатися самому собі, чому це все викликало таку реакцію. Якщо не виходить виявити причину, а єдина відповідь, яка спливає в голові «не знаю», то варто зробити припущення. Зазвичай, такий обхідним маневр дозволяє перехитрити психологічний захист і сформулювати причину заздрості. Щоб виконати цю вправу, знадобиться потренуватися в саморефлексії.

Цінувати свої успіхи та досягнення

Починаючи заздрити, люди не можуть радіти тому, що в них уже є. Фокус їхньої уваги зміщується з власного життя (стосунків, досягнень, успіхів) на чужу діяльність. Вони починають концентруватися на тому, чого не мають, забуваючи про те, що є.

Потужний інструмент, який може повернути фокус на позитивні моменти свого життя, це щоденник подяки. Його можна вести в будь-якому форматі. Головне, робити записи регулярно.

Ініціювати зміни у своєму житті

Часом заздрість стає індикатором того, що людина дозріла до наступного кроку на шляху до поставленої мети. Це неочевидний висновок, але відповідь на питання того, як перестати заздрити, полягає в тому, що потрібно зайнятися впорядкуванням свого життя.

Як справитись з ревнощами

Найважче працювати з заздрістю та ревнощами, які виникають в особистих стосунках. Зазвичай людям складно залишатися об’єктивними, на них тиснуть власні когнітивні викривлення та упередження, а також спричиняють вплив соціально-культурні фактори.

В нашому суспільстві вважається, що заздрити погано, однак ревнощі часто толерують. Тому люди, що шукають спосіб, як перестати заздрити, сприймаються добре. Однак ті, хто бажає перестати ревнувати, стикаються з нерозумінням. Ревнощі руйнують стосунки так само як заздрість, адже в них один корінь.

5 етапів екологічного висловлювання ревнощів

Як подолати ревнощі:

1. Визнати існування ревнощів. Відчувши появу таких почуттів у себе, не варто намагатися їх подавити і заглушити. Заперечуючи факт, його не можливо скасувати. Ревнощі виникають не просто так і це потрібно визнати. Чесність із самим собою – найкраща політика.
2. Провести аналіз емоцій. Неодмінно треба визначити причину ревнощів. Частіше за все, це низька самооцінка, невпевненість, тривога. Тобто, причиною буває невпевненість в собі (здається, що реальний чи гіпотетичний конкурент має більше переваг) або в партнері (є недовіра до його слів або моральних засад).
3. Заземлитися перед розмовою з партнером. Емоційний вибух, направлений на винуватця хвилювань, може принести тимчасове полегшення. Однак ціна буде зависока – стосунки будуть зіпсовані або взагалі їх доведеться закінчити. Щоб розмова була конструктивною, потрібно підготуватися, виписати свої думки, претензії, побоювання, побажання, прохання. Перед розмовою можна потренуватися наодинці, з другом або психотерапевтом.
4. Провести діалог. Найкращим помічником при проведенні важких розмов стають засади ненасильницького спілкування. Вони допомагають правильно сформулювати свою думку без непотрібних звинувачень чи образ. Головний інструмент – «я»-повідомлення.
5. Дати стосункам час. Результатом розмови про ревнощі може стати новий патерн поведінки, розроблений партнерами. Щоб він став звичним, знадобиться якийсь час. Не можна чекати, що ситуація зміниться моментально.

Участь у розмові третьої сторони часто буває дуже корисною. Об’єктивний модератор, наприклад, психотерапевт для пар, допоможе спрямувати бесіду в потрібному напрямку.

Підсумовуючи, можна сказати, що чоловіча, дитяча та жіноча заздрість – це абсолютно нормальна річ. Люди можуть відчувати таку емоцію в різноманітних обставинах. Однак без правильного опрацювання заздрість стає токсичною, руйнує стосунки, проєкти та колективи.

Джерела: www.verywellmind.com, www.nbcnews.com, www.npr.org